Науковці досліджують можливу причину стійкості деяких агресивних пухлин до лікування — бактерії, які живуть безпосередньо всередині новоутворень. За припущенням дослідників, ці мікроорганізми можуть послаблювати імунний захист, впливати на навколишні тканини та змінювати дію хіміотерапевтичних препаратів. Один із можливих підходів до подолання такої стійкості — поєднання антибіотиків із протираковими ліками.
У науковому огляді, опублікованому в журналі Cancer Biology & Medicine, дослідники з Університету Нанкай, Університету Юти та Онкологічного інституту й лікарні Тяньцзіньського медичного університету розглянули пухлини з несприятливим прогнозом (PPO). Автори припускають, що всі діагностовані пухлини цієї категорії можуть бути інфіковані бактеріями. Водночас це твердження поки не має достатнього підтвердження.
Серед видів раку, які особливо складно лікувати, дослідники виділяють рак підшлункової залози, колоректальний рак і деякі пухлини жовчних шляхів. Вони часто пригнічують імунну відповідь, швидко накопичують генетичні зміни та формують щільні фіброзні бар’єри, що перешкоджають проникненню ліків.
У таких пухлинах уже виявляли бактерії Fusobacterium nucleatum, Escherichia coli, Enterococcus faecalis та представників роду Pseudomonas. Деякі з них можуть посилювати запалення, втручатися в роботу імунної системи або хімічно змінювати протиракові препарати, знижуючи їхню ефективність. Проте сама наявність бактерій у пухлині ще не доводить, що саме вони спричиняють агресивний перебіг хвороби чи резистентність до терапії.
Чому лікам складно проникати в пухлини
Окрему увагу автори приділили наномедицині — підходу, за якого для доставки препаратів безпосередньо до пухлини використовують мікроскопічні носії. Попри перспективні результати досліджень на тваринах, у клінічних випробуваннях такі технології нерідко забезпечували лише обмежене додаткове покращення.
Однією з перешкод є ефект підвищеної проникності та утримання (EPR). Він дає змогу наночастинкам накопичуватися в пухлинах завдяки підвищеній проникності їхніх кровоносних судин. Однак пухлини в людей часто мають складнішу структуру та щільніші фіброзні тканини, ніж експериментальні новоутворення у гризунів. Через це результати доклінічних досліджень не завжди вдається перенести в клінічну практику.
Дослідники також припускають, що бактеріальні інфекції можуть підвищувати проникність судин пухлини й потенційно полегшувати доставку препаратів. Але для людських пухлин цей механізм поки не доведений.
Чи можуть антибіотики повернути чутливість до хіміотерапії
Замість того щоб чекати на вдосконалення складних систем доставки ліків, автори пропонують дослідити простіше поєднання звичайних антибіотиків і хіміотерапевтичних препаратів без спеціальних носіїв. Вони вважають, що таку комбіновану терапію варто розглядати від початку лікування пацієнтів із пухлинами PPO.
PPO (Poor Prognosis Outcome) — це пухлини, які пов’язані з несприятливим прогнозом для пацієнта. Простими словами, це види раку, які зазвичай складніше лікувати й за яких шанси на успішне лікування можуть бути нижчими.
Попередні підстави для цієї ідеї дають експерименти на тваринах. У моделях пухлин із бактеріальними інфекціями поєднання антибіотика ципрофлоксацину з хіміотерапевтичним препаратом гемцитабіном допомагало відновити чутливість до лікування та пригнічувати ріст новоутворень. Однак поки невідомо, чи матиме такий підхід аналогічний ефект у людей.
Перед застосуванням цієї стратегії в клініках необхідно розв’язати кілька проблем. Зокрема, наразі бракує надійних тестів, які дозволяли б виявляти бактеріальні інфекції всередині пухлин у живих пацієнтів. Призначення антибіотиків без підтвердження інфекції може також порушити баланс корисних мікроорганізмів і сприяти розвитку антибіотикорезистентності.
Тому дослідники пропонують спочатку проаналізувати вже наявні медичні дані та з’ясувати, чи покращувало поєднання антибіотиків із хіміотерапією результати лікування. Такий ретроспективний аналіз може допомогти визначити пацієнтів, які потенційно отримають найбільшу користь від нового підходу.
Наразі ця стратегія залишається дослідницькою гіпотезою. Перш ніж застосовувати її як стандарт лікування агресивних пухлин, потрібні додаткові клінічні докази.