Лікування раку шлунка поступово змінюється: хірурги вдосконалюють операції, намагаються зберегти якомога більше здорових тканин і приділяють більше уваги якості життя після втручання. Деякі підходи є абсолютно новими, інші — переосмисленням методів, від яких медицина раніше відмовилася.
Про ці зміни розповів Тревіс Гротц, онкохірург клініки Mayo Clinic, який спеціалізується на лікуванні раку шлунка. За його словами, змінюється не лише хірургічна практика, а й сама картина захворювання: у США дедалі частіше виявляють рак шлунка в молодших пацієнтів і в інших ділянках органа, ніж кілька десятиліть тому.
Операції зі збереженням частини шлунка
Раніше пацієнтам із пухлинами у верхній частині шлунка могли виконувати проксимальну гастректомію — видалення ураженої верхньої частини органа зі з’єднанням стравоходу із залишком шлунка. Операція дозволяла усунути пухлину, але часто спричиняла серйозну проблему — закид жовчі в стравохід.
Через це хірурги у США поступово відмовилися від такого втручання на користь повного видалення шлунка. Тепер до часткового видалення органа знову повертаються завдяки вдосконаленій реконструкції — так званому подвійному тракту (double-tract reconstruction).
Ця методика передбачає особливе з’єднання стравоходу, частини шлунка та тонкої кишки. Вона дає змогу зберегти частину органа й водночас зменшити ризик рефлюксу. За оцінкою Гротца, його частота після такої реконструкції може становити близько 5%. Метод підходить не всім: можливість його застосування залежить від розташування та поширеності пухлини.
Новий резервуар для їжі після видалення шлунка
Якщо орган доводиться видаляти повністю, пацієнт втрачає природний резервуар для їжі. Через це зазвичай потрібно харчуватися п’ять-шість разів на день невеликими порціями. Також може виникати демпінг-синдром — стан, за якого їжа надто швидко потрапляє з травного тракту до тонкої кишки.
Щоб полегшити адаптацію, хірурги запозичують ідею з колоректальної хірургії: формують із тонкої кишки резервуар у формі літери J. Він частково виконує функцію шлунка, затримуючи їжу та поступово переміщуючи її далі.
За словами Гротца, їжа може залишатися в такому резервуарі приблизно 90 хвилин. Він оцінює, що понад 80% пацієнтів із J-подібним резервуаром можуть повернутися до харчування приблизно трьома звичайними за розміром прийомами їжі на день.
Коли можна обійтися без традиційної операції
Якщо рак виявлено на ранній стадії, деяким пацієнтам не потрібне звичайне хірургічне втручання. У певних випадках пухлину можна видалити ендоскопічно — через спеціальний інструмент, який вводять у травний тракт. Такий підхід дає змогу усунути новоутворення без видалення шлунка, але потребує спеціалізованої підготовки та досвіду медичної команди.
Для пацієнтів, яким усе ж потрібна операція, можуть застосовувати малоінвазивні та роботизовані методики, що зменшують фізичне навантаження на організм.
Лікування місцево-поширеного раку шлунка часто поєднує хіміотерапію, імунотерапію та хірургію. Послідовність методів визначають індивідуально. В окремих випадках операцію розглядають навіть тоді, коли захворювання поширилося за межі шлунка, якщо системна терапія дала добру відповідь.
Чому рак шлунка частіше виявляють у молодих
Ще одна тенденція, на яку звертають увагу американські лікарі, — зміна віку пацієнтів і локалізації пухлин. Якщо раніше рак частіше виявляли в нижній частині шлунка та в літніх людей, тепер медики дедалі частіше діагностують пухлини у верхній частині органа, зокрема серед молодших дорослих.
Причини цієї зміни поки що досліджують. Одна з гіпотез стосується можливого зв’язку між споживанням ультраоброблених продуктів і ризиком раннього розвитку раку шлунка.
Гротц наголошує: наявні дані свідчать про асоціацію, але не доводять, що саме такі продукти спричиняють захворювання. Дослідники аналізують великі масиви даних і використовують штучний інтелект, щоб краще зрозуміти можливі закономірності.
Отже, сучасна стратегія лікування раку шлунка охоплює не лише боротьбу з пухлиною. Не менш важливими стають збереження функцій травної системи, відновлення звичного харчування та можливість повернутися до повноцінного життя після лікування.