Підводна археологія знову відкрила завісу над історією Середземномор’я: в затоці Абу-Кір біля Александрії єгипетські археологи підняли з глибин нові артефакти затонулого міста Канопуса. Відкриття включає фрагменти споруд, статуї та частини давньої гавані, що проливають світло на життя узбережжя понад дві тисячі років тому.
Серед знахідок – вапнякові будівлі, які дослідники пов’язують із храмами, житловими та господарськими приміщеннями, а також водойми та резервуари, видовбані в скелі для зберігання води та вирощування риби. Це дає уявлення про те, як мешканці античного узбережжя розподіляли ресурси до того, як землетруси та підняття рівня моря занурили місто разом із сусіднім портом Геракліоном під воду.
Не менш вражаючими стали скульптури – статуї правителів та сфінксів, зокрема сфінкс із картушем Рамсеса ІІ, що зберігся частково. Серед інших артефактів – уламки гранітних і мармурових постатей, залишки торгового корабля, кам’яні якорі та пристосування, схожі на портовий кран, розташовані біля 125-метрового доку, який, за словами археологів, використовувався аж до візантійських часів.
Це перша для Єгипту масштабна підводна експедиція, проведена за правилами Конвенції ЮНЕСКО про охорону підводної культурної спадщини 2001 року. Міністр туризму та старожитностей Шеріф Фатхі наголосив, що до підняття з морського дна допускаються лише вибрані об’єкти, решта залишатиметься частиною затонулої спадщини. Частина артефактів уже передана реставраторам і стане частиною виставки «Таємниці затонулого міста» в Національному музеї Александрії, а в майбутньому може отримати постійну експозицію чи навіть місце в підводному музеї.
Затока Абу-Кір давно відома як унікальний археологічний ландшафт: окрім Канопуса, її дно приховує Геракліон (Тоніс) і Менуфіс, русло давньої Канопської гілки Нілу та сучасні об’єкти газової інфраструктури. Це місце, де давні торговельні шляхи й поселення дивовижним чином поєднуються з викликами сучасності.
Однак Александрія нині перебуває під серйозною загрозою: місто щороку просідає більш ніж на 3 міліметри, а за найоптимістичнішими прогнозами ООН уже до 2050 року третина міста може опинитися під водою або стати непридатною для життя. Узбережжя відступає на 3,5 метра щороку, а руйнування будівель, пов’язані із засоленням ґрунтів, ерозією та проникненням морської води, зросли майже в чотири рази за останні десятиліття.
У відповідь на це влада запускає програму Anticipatory Flood Management разом із нідерландськими партнерами, яка має зміцнити береги, покращити систему дренажу й запровадити раннє попередження про повені та шторми. Таким чином, боротьба за збереження сучасної Александрії відбувається паралельно з відновленням її давньої спадщини, яку хвилі зберігали понад два тисячоліття.