Бермудський трикутник: таємниця чи математика?
Понад 50 кораблів і щонайменше 20 літаків зникли в районі Бермудського трикутника за останнє століття. Кожна з цих історій — ніби книга без останньої сторінки. Саме ця незавершеність і породила десятки теорій змови: від інопланетян і морських чудовиськ до затонулої Атлантиди.
Але є й інша версія — значно менш містична.
Австралійський науковець Карл Крушельницький уже багато років наполягає: жодної «аномалії» в Бермудському трикутнику не існує. І його позицію підтримує Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA). За їхніми даними, у цьому районі не трапляється більше зникнень, ніж у будь-якій іншій великій і жвавій частині океану.
Простіше кажучи, якщо через певну ділянку проходить величезна кількість суден і літаків, то й аварій там буде більше — але лише в абсолютних цифрах, а не у відсотковому співвідношенні.
Небезпечна географія без містики
Бермудський трикутник — це умовна зона між Флоридою, Бермудськими островами та Великими Антильськими островами. Це одна з найактивніших морських і авіаційних ділянок у світі.
NOAA пояснює більшість інцидентів цілком природними причинами. Наприклад, тепла течія Гольфстрім може різко змінювати погоду й створювати небезпечні умови. Карибський регіон має складну систему островів, рифів і мілководь, що ускладнює навігацію. А ще існує особливість із магнітним компасом: у деяких точках він може показувати істинну північ замість магнітної, що здатне заплутати недосвідчених пілотів або капітанів.
Додайте до цього людський фактор — втому, помилки в розрахунках, недосвідченість або недооцінку погоди — і отримаєте цілком земне пояснення. Як зазначають у ВМС та Береговій охороні США, поєднання сил природи й людської помилки часто виявляється сильнішим за будь-яку наукову фантастику.
А що з гучними зникненнями?
Найвідоміший випадок — зникнення ескадрильї Flight 19 у 1945 році, коли п’ять американських військових літаків не повернулися з навчального польоту. Саме ця історія значною мірою закріпила міф про «прокляту зону» в масовій культурі.
Проте аналіз показує: тоді була складна погода, а командир групи, ймовірно, втратив орієнтацію. Комбінація технічних труднощів і людської помилки виглядає набагато правдоподібніше, ніж втручання потойбічних сил.
Крушельницький наголошує: страх і сенсація продаються краще, ніж статистика. Морські монстри, НЛО й таємні енергетичні портали звучать захопливо. «Ймовірність і складні погодні умови» — не дуже.
Чому міф живе далі?
Попри наукові пояснення, Бермудський трикутник залишається популярною темою книжок, фільмів і телешоу. Людям подобаються загадки. Особливо ті, що залишають простір для фантазії. Та якщо відкинути емоції й подивитися на цифри, картина стає значно прозаїчнішою: цей регіон не небезпечніший за інші великі морські шляхи світу.
Можливо, справжня «таємниця» Бермудського трикутника полягає не в надприродних силах, а в нашій любові до містики. Адже інколи звичайна математика здатна розчарувати сильніше, ніж будь-яка легенда.