Приблизно 261 мільйон років тому магнітне поле Землі переживало один із найбурхливіших періодів у своїй історії. Північний і південний магнітні полюси мінялися місцями приблизно кожні 90 тисяч років. Така активність передувала одному з великих масових вимирань пермського періоду. Геологи припускають, що між цими подіями міг існувати зв’язок, але поки не мають достатніх доказів.
Дослідження очолили Мінь Чжан і Юнсінь Пан з Інституту геології та геофізики Китайської академії наук, а також Шу-чжун Шень з Нанкінського університету. Результати опубліковано в журналі National Science Review.
Після 50 мільйонів років стабільності
Магнітне поле Землі формується завдяки руху рідкого заліза в зовнішньому ядрі планети. Цей рух залежить від того, як тепло виходить із надр Землі. Зміни в розподілі теплових потоків можуть впливати на поведінку магнітного поля, зокрема спричиняти зміну полярності — так звану інверсію.
Приблизно від 318 до 265 мільйонів років тому магнітні полюси не змінювалися. Цей період відомий як Кіаманський суперхрон і вважається найдовшим зафіксованим інтервалом стабільної полярності.
Після його завершення інверсії знову почастішали. Однак відтворити їхню частоту було складно: через глобальне падіння рівня моря в багатьох регіонах припинилося накопичення осадів, а отже, зникли й геологічні шари, які могли зберегти інформацію про магнітне поле.
Що розповіли вапняки з Китаю
Одне з небагатьох місць, де цей період зберігся без помітних прогалин, — вихід вапняків Феншань поблизу міста Лючжоу на півдні Китаю. Породи утворилися на мілководному морському дні неподалік екватора. Під час формування вапняків зерна мінералу гематиту орієнтувалися відповідно до тодішнього магнітного поля. Згодом цей сигнал закріпився в породі.
Команда зібрала 876 зразків із двох ділянок відслонення та поступово нагрівала їх до 690 °C. Така процедура допомагає прибрати пізніші магнітні сигнали й відновити первинний. Проте чіткі результати дали лише 309 зразків — приблизно третина від загальної кількості.
Дослідники встановили, що за 3,75 мільйона років, від приблизно 262,5 до 258,75 мільйона років тому, магнітне поле пережило 29 інтервалів різної полярності. Найвища частота інверсій припала на період перед Гвадалупським масовим вимиранням: близько 11 змін полярності за мільйон років, тобто приблизно одна кожні 90 тисяч років.
Чи могло магнітне поле вплинути на вимирання?
Саме вимирання відбулося приблизно 261 мільйон років тому. Воно було меншим за масштабом, ніж два найвідоміші масові вимирання пермського періоду, але супроводжувалося руйнуванням рифових екосистем і значним скороченням морського життя.
Основним поясненням цієї катастрофи вважають масштабні вулканічні виверження, що сформували Емейшаньську велику магматичну провінцію. Додатковими чинниками могли бути падіння рівня моря та втрата природних середовищ існування.
Автори нового дослідження пропонують ще одну можливу ланку. Під час формування суперконтиненту Пангея давні плити океанічної кори занурювалися в мантію. Через десятки мільйонів років вони могли досягти її нижньої межі й почати відводити більше тепла від зовнішнього ядра. Нерівномірне охолодження ядра, як показують комп’ютерні моделі, здатне сприяти частішим інверсіям магнітного поля.
Існує також гіпотеза, що слабше магнітне поле могло пропускати більше заряджених частинок до верхніх шарів атмосфери. Це потенційно могло призвести до руйнування озонового шару, втрати кисню та посилення ультрафіолетового випромінювання на поверхні. Однак прямих доказів такого сценарію саме для Гвадалупського вимирання поки недостатньо. До того ж вулканічні викиди могли самостійно спричиняти руйнування озону.
Дослідники наголошують: часті інверсії не обов’язково означають, що магнітне поле було слабким. Щоб перевірити можливий зв’язок із вимиранням, потрібні точніші дані про його силу, уточнення хронології та моделі, які поєднають процеси в земному ядрі зі змінами в атмосфері.
Поки що вапняки Феншань свідчать про незвичайно часті зміни магнітних полюсів перед великою біологічною кризою. Чи були ці явища пов’язані між собою, наука ще має з’ясувати.
