Океани Землі насичувалися киснем на сотні мільйонів років пізніше, ніж атмосфера
Історія появи кисню на Землі могла розвиватися інакше, ніж вважали вчені. Нове дослідження свідчить, що атмосфера та океани насичувалися цим газом не одночасно: глибинні води відставали на сотні мільйонів років. Це відкриття може змінити уявлення про умови, у яких виникало й розвивалося складне життя.
Протягом перших мільярдів років існування Землі в її атмосфері майже не було вільного кисню. Геохіміки з Чендуйського технологічного університету в дослідженні, опублікованому в журналі The Innovation, припускають, що науковці могли неправильно визначати час ключових етапів насичення атмосфери киснем, використовуючи для цього дані про давню хімію океанів.
Проблема полягає в тому, що склад морської води залежить не лише від атмосфери. На нього також впливають поживні речовини, біологічна активність, океанічні течії та форма морських басейнів. Тому хімічні сліди в породах не завжди точно відображають стан повітря.
Три великі етапи зростання кисню
Замість традиційних показників дослідники проаналізували ізотопний склад кисню в сульфатах, збережених у осадових породах. Атмосферні реакції за участю кисню, озону та вуглекислого газу створюють характерний дефіцит ізотопу кисню-17. Цей сигнал може зберігатися в сульфатах, які утворюються під час вивітрювання сульфідних мінералів.
За результатами аналізу, перше масштабне зростання кисню — Велика киснева подія — відбулося приблизно 2,4–2,1 млрд років тому. Тоді його концентрація піднялася з менш ніж мільйонної частки сучасного рівня до приблизно 0,1–10%.
Наступні два етапи, за оцінкою авторів, припали на періоди 1,3–1,0 млрд років тому та 440–410 млн років тому. Це раніше, ніж передбачали деякі традиційні реконструкції.
Відомі раніше кисневі події неопротерозою та палеозою могли відображати не безпосереднє зростання кисню в атмосфері, а запізнілу реакцію океанів. За оцінками дослідників, затримка могла становити приблизно 200 млн років в одному випадку та 30 млн років — в іншому.
Океани могли поглинати атмосферний кисень
Навіть після цих змін кисню на Землі залишалося небагато. Згідно з моделями, заснованими на ізотопних даних, у середині протерозою його концентрація в атмосфері становила лише 0,1–1% від сучасної.
Важливу роль відігравала й хімія океанів. Коли кисень потрапляв у морську воду, багату на органічний вуглець і сульфіди, він вступав у реакції та витрачався. Це могло навіть знижувати його концентрацію в атмосфері. Отже, деякі геологічні ознаки, які раніше трактували як свідчення зростання кисню, насправді могли вказувати на його спад.
Кисень також поширювався океанами нерівномірно. Фотосинтезувальні мікроорганізми створювали локальні зони з підвищеною концентрацією газу ще близько 3 млрд років тому або раніше. Однак внутрішні частини океанів залишалися недостатньо насиченими киснем набагато довше. За оцінкою авторів, повніше насичення океанічних глибин відбулося лише приблизно 410 млн років тому.
Кисень відкрив нові можливості для життя
Поступове зростання концентрації кисню створювало умови для появи нових екологічних ніш. У міру зміни атмосфери та океанів організми, залежні від кисню, отримували більше можливостей для розвитку. Після третього великого атмосферного підйому його доступність могла сприяти появі більших організмів, активного хижацтва та освоєнню глибших вод.
Водночас дослідники наголошують на обмеженнях роботи. Ізотопні дані не дають змоги точно відтворити всі короткочасні зміни, а концентрація кисню після 1 млрд років тому залишається недостатньо визначеною. Крім того, деякі додаткові етапи його зростання могли залишитися непоміченими.
Результати дослідження підкреслюють: перетворення Землі на планету з кисневою атмосферою було тривалим і нерівномірним процесом. І для розвитку складного життя важливим було не лише накопичення кисню в повітрі, а й те, скільки часу знадобилося, щоб він дістався океанічних глибин.
