Гробниця з несподіваним мешканцем: як маленькі фігурки розкрили таємницю єгипетського фараона
Бути фараоном у Стародавньому Єгипті означало значно більше, ніж просто керувати державою. Правителя вважали живим богом, для якого працювало все суспільство — від селян і ремісників до жерців і придворних. Йому не доводилося виконувати жодної буденної роботи, адже кожен наказ виконували десятки слуг. І навіть після смерті фараон не збирався змінювати цей порядок.
Саме тому в єгипетській культурі з’явилися шабті — маленькі фігурки, які мали працювати замість померлого володаря у потойбічному світі. На них писали спеціальні заклинання, що «оживляли» їх у загробному житті. Ці фігурки повинні були відповідати на будь-який наказ свого господаря — не випадково їх називали «ті, що відповідають».
Незвична знахідка у забутій столиці
Давнє місто Таніс, розташоване в дельті Нілу, колись було столицею Єгипту в період XXI–XXII династій. Сьогодні це археологічна пам’ятка, яку багато хто впізнає завдяки фільмам про Індіану Джонса. Саме тут, у королівському некрополі, група археологів під керівництвом єгиптолога Фредеріка Пайродо натрапила на дивовижну знахідку.
У невеликій гробниці вони виявили 225 шабті, акуратно викладених у формі зірки. Це було незвично: у той період фігурки зазвичай зберігали у спеціальних коробах із дерева та гіпсу. Розташування шабті підказувало, що вони лежали так із моменту поховання — ніби чекали свого володаря.
Фігурки, що розповіли більше, ніж очікували
Шабті з Танісу були виготовлені з фаянсу — матеріалу з характерним блакитно-зеленим кольором, який асоціювався зі смертю та богом Осірісом. Більшість фігурок мали однакові риси та плоску спинку, що свідчило про масове виготовлення. Але найбільшим сюрпризом стало інше: понад половина шабті зображували жінок.
У Стародавньому Єгипті жінки могли працювати писарками, жрицями, лікарками, ремісницями й навіть вести власний бізнес. Ймовірно, фараон, для якого виготовили ці фігурки, у житті спирався саме на жіночу частину свого оточення. І символічно, що саме ці шабті «виконали» свою останню місію — допомогли сучасним ученим встановити особу похованого.
Картуш, що розкрив ім’я
На фігурках зберігся картуш — овальний символ, у який вписували імена фараонів. Напис вказував на Шешонка III (Шошенка III), правителя з непростою долею. Його правління тривало близько сорока років і припало на час громадянської війни між Верхнім і Нижнім Єгиптом. Попри нестабільність, він активно будував храми та монументи в Танісі. Саме тут і виникла загадка: чому фараона поховали у вузькій і скромній гробниці, якщо він за життя звів для себе значно більшу усипальницю?
Політика сильніша за смерть
Археологи вважають, що після смерті Шешонка III ситуація змінилася. Його наступник, імовірно, наказав перенести мумію попередника до меншої гробниці, яка спочатку належала фараону Осоркону II. Подібні випадки в Єгипті вже траплялися: боротьба за престол нерідко продовжувалася навіть після смерті правителів. Є припущення, що й наступник Тутанхамона свого часу вчинив подібно, щоб зайняти кращу усипальницю.
Коли дрібниці змінюють історію
Ця знахідка показує, що інколи не величні саркофаги чи золоті маски, а скромні фаянсові фігурки здатні пролити світло на забуті сторінки історії. Шабті з Танісу не лише підтвердили особу похованого фараона, а й нагадали: навіть у світі богів і царів інтриги, заздрощі та боротьба за владу ніколи не зникали повністю.
Іноді минуле говорить до нас найнеочікуванішими голосами — навіть через маленьких мовчазних слуг, створених для вічної роботи.