Міжнародна група вчених показала, що перехід від викопного палива до відновлюваних джерел енергії сам собою призведе до короткочасного збільшення викидів вуглецю через будівництво відповідної інфраструктури. Проте швидкий запуск вітряних турбін, сонячних батарей та інших установок компенсує це підвищення. Про це повідомляється у статті, опублікованій у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS). Коротко про наукову роботу розповідається у прес-релізі на Phys.org.
Попереднє дослідження прогнозувало вартість нової енергетичної інфраструктури, необхідної для досягнення нульових викидів вуглецю, яка становила 3,5 трильйона доларів на рік до 2050 року. У новій роботі дослідники підрахували можливі викиди, пов’язані зі споживанням енергії у гірничодобувній промисловості, транспорті, будівництві та інших видах діяльності, необхідні створення масивних ферм сонячних батарей, вітряних турбін, і навіть інфраструктури для геотермальних та інших відновлюваних джерел енергії.
Виявилося, що за нинішніх темпів будівництва зеленої інфраструктури до 2100 року впровадження відновлюваних джерел енергії призведе до викидів 185 мільярдів тонн вуглекислого газу, що еквівалентно 5-6 рокам нинішніх вуглецевих викидів. Цей сценарій призведе до підвищення глобальної температури вище за доіндустріальні значення на 2,7 градуса до кінця століття. Якщо ж збудувати інфраструктуру досить швидко, щоб обмежити підвищення температури двома градусами Цельсія, то викиди скоротяться вдвічі — до 95 мільярдів тонн.
В амбітному сценарії, що передбачає обмеження підвищення температури 1,5 градусами Цельсія і досить швидке розгортання зеленої інфраструктури, вуглецеві витрати становитимуть лише 20 мільярдів тонн, що відповідає приблизно шести місяцям глобальних викидів.
Однак дослідники зазначають, що їх оцінки є заниженими, оскільки не передбачають матеріали та конструкції, необхідні для будівництва нових ліній електропередачі, створення акумуляторів та заміни транспортних засобів, що працюють на викопному паливі. Нове обладнання вимагатиме не тільки величезної кількості неблагородних металів, включаючи мідь, залізо та нікель, але й рідкісних елементів, таких як літій, кобальт, ітрій та неодим. Можливо, що їх видобуток торкнеться місць з тендітним довкіллям, включаючи глибоке море, африканські дощові ліси та льодовики Гренландії.
У той же час заходи, які пом’якшують наслідки неминучої зміни клімату, також сприяють вуглецевим викидам. Так, будівництво дамб та переміщення великих населених пунктів углиб суші через підвищення рівня моря призведе до утворення мільярда тонн вуглекислого газу до 2100 року. Ця оцінка не враховує заходів щодо ліквідації наслідків від повеней, зрошення посушливих земель та адаптацію будівель до високих температур.