Будівництво тунелю Варберг у Швеції — частини сучасного проєкту залізниці — призвело до неочікуваної кількості історичних підводних знахідок: шести корабельних решток, що датуються від Середньовіччя до XVII століття. Усі вони є морськими свідченнями того, що колись було жвавим портом. Згідно з перекладеним звітом консультантів-археологів Arkeologerna, серед шести окремих кораблів чотири походять із Середньовіччя (або пізнього Середньовіччя), один — із XVII століття, а один не вдалося датувати.
Керівниця проєкту Arkeologerna Елісабет Шагер у перекладеній заяві зазначила, що кораблі № 2, 5 і 6 були найбільш захопливими. Їх знайшли в центральній частині міста, що колись була первісною береговою лінією та місцем оборонних споруд гавані. Корабель № 2 виявився найкраще збереженим і єдиним із безперервною конструкцією. Кораблі № 5 і № 6 довелося спішно вилучати через обмеження в часі будівельного проєкту, тож додаткові частини могли залишитися під землею.
Корабель № 2 складається з решток дубового вітрильника, побудованого в другій половині 1530-х років. Зведений із деревини з Західної Швеції, човен у клінкерній техніці (коли дошки корпусу накладаються одна на одну) зберіг дві секції корпусу з правого борту та розкидані елементи обшивки. У конструкції був також berghult — захисний брус на зовнішній частині корпусу, який Шагер назвала «захопливим». Він слугує підсилювальною смугою для захисту корпусу під час швартування та може підтримувати надбудову. Судно було повністю або частково палубним.
У захопливому повороті подій команда знайшла сліди вогню на захисній смузі корабля № 2, що може означати, що судно навмисно підпалили перед тим, як воно затонуло.
Корабель № 5, який датується XVII століттям, має багато спільного з кораблем № 2, включно з дубовою деревиною та клінкерною обшивкою. Експерти вважають, що обидва судна ймовірно плавали у водах за межами двох середньовічних міст — Варберга та Нью-Варберга, а корабель № 5 також міг ходити значною частиною Балтійського моря.
Корабель № 6, однак, відрізняється від двох інших. Це єдине судно каравельного типу серед шести — конструкції, у якій дошки укладають впритул одна до одної та кріплять до рами, а не накладають унахлест. Також зроблений з дуба, корабель № 6 єдиний мав збережену кіля. Цей профільований (із пазом) кіля демонструє сліди голландської кораблебудівної традиції, але датувати деревину не вдалося.
Кораблі № 3 і № 4 — обидва з XIV століття — були пласкодонними суднами, типовими для середньовічної торгівлі. Команда продовжить аналіз, сподіваючись знайти додаткові підказки про морське життя в Середньовіччі, включно з торговими мережами регіону.
Як зазначає Шагер, зі збільшенням масштабних інфраструктурних проєктів на західному узбережжі Швеції археологи знаходять дедалі більше кораблів у місцях, які в Середньовіччі та ранній новий час були гаванями або навіть повністю під водою, але тепер є частиною міських центрів. Поточна робота відбувається у співпраці з музеєм Бохуслена, Visual Archaeology та Cultural Environment Halland.
«Це буде надзвичайно цікаво, — сказала Шагер. — І ми матимемо багато захопливих речей, якими зможемо поділитися в майбутньому».