Ім’я Лайнуса Полінга добре відоме в науці: дворазовий лауреат Нобелівської премії, людина, яка змінила уявлення про хімічні зв’язки та білки. Наприкінці життя він став відомим ще й завдяки суперечливій ідеї — дуже високі дози вітаміну C можуть допомагати людям із раком.
У 1970-х роках Полінг разом із шотландським лікарем Юеном Кемероном вводив пацієнтам великі дози вітаміну C спочатку внутрішньовенно, а потім у таблетках. Вони повідомляли про покращення самопочуття та довшу тривалість життя. Однак пізніші великі клінічні дослідження, де використовували лише таблетки, не показали жодної користі. Більшість онкологів тоді вважали питання закритим.
Сьогодні вчені дивляться на цю історію інакше.
Таблетки та крапельниці — не одне й те саме
Головна відмінність полягає у способі введення. Організм може всмоктати лише обмежену кількість вітаміну C з кишечника, тому навіть дуже великі дози таблеток не створюють надвисоких концентрацій у крові.
Внутрішньовенне введення дозволяє підняти рівень вітаміну C у десятки й навіть сотні разів вище. І саме за таких концентрацій він починає поводитися не як звичайний антиоксидант, а майже як експериментальний лікарський засіб.
Чому це може бути важливо для раку
У лабораторних дослідженнях високі дози вітаміну C сприяють утворенню перекису водню — реактивної речовини, яка може пошкоджувати клітини. Ракові клітини виявляються особливо чутливими до такого окисного стресу, тоді як нормальні клітини зазвичай мають кращі механізми захисту.
Через це вчені почали розглядати внутрішньовенний вітамін C не як харчову добавку, а як потенційне доповнення до протиракової терапії.
Що показують дослідження
Перші невеликі клінічні випробування за участю пацієнтів з раком підшлункової залози, яєчників та деякими іншими пухлинами показали, що високі дози вітаміну C через крапельницю часто переносяться добре. У частини пацієнтів спостерігали меншу втому, менше нудоти та загальне покращення якості життя під час хіміотерапії.
Водночас результати щодо виживаності залишаються суперечливими: одні дослідження натякають на можливу користь, інші не знаходять переконливого ефекту. Науковці наголошують, що потрібні значно більші та ретельніші клінічні випробування.
Полінг був і правий, і ні
Сучасний погляд на цю історію доволі незвичний. Полінг помилявся, коли представляв таблетки з вітаміном C як потужний засіб проти раку. Але він, можливо, мав рацію в іншому: дуже високі дози, введені внутрішньовенно, дійсно поводяться зовсім не так, як звичайні добавки.
Сьогодні вітамін C не вважають доведеним лікуванням раку. Його роль поки що залишається експериментальною. Але історія, яку колись висміювали, несподівано повернулася до серйозної науки — і тепер дослідники намагаються зрозуміти, чи не приховував у собі цей простий вітамін більше, ніж здавалося пів століття тому.