Вчені переглядають підхід до лікування сімейна гіперхолестеринемія — поширеного генетичного захворювання, яке часто роками залишається непомітним, але значно підвищує ризик серцево-судинних хвороб. Замість традиційної стратегії «очищення» крові від холестерину дослідники пропонують інший шлях — зменшувати його утворення ще на ранньому етапі.
У здоровому організмі «поганий» холестерин, або LDL, виводиться з крові завдяки спеціальним рецепторам у печінці. Вони працюють як своєрідні «пастки», що захоплюють і переробляють надлишок жиру. Проте у людей із сімейною гіперхолестеринемією ці рецептори працюють неправильно або взагалі відсутні через генетичні мутації. У результаті холестерин накопичується в організмі протягом багатьох років.
Сучасні ліки, зокрема статини, спрямовані на посилення роботи цих рецепторів. Але якщо вони серйозно пошкоджені, ефективність такого лікування різко знижується. Саме це змусило науковців шукати альтернативні рішення.
Дослідники з Medical University of South Carolina зосередилися на білку аполіпопротеїні B — ключовому елементі, без якого частинки LDL просто не можуть формуватися. Якщо зменшити його кількість, можна скоротити і сам рівень «поганого» холестерину в крові, незалежно від роботи рецепторів.
Щоб знайти речовини, здатні впливати на цей процес, вчені використали сучасні клітинні технології. Вони створили так звані індуковані плюрипотентні стовбурові клітини — клітини, отримані зі звичайних тканин, але «перепрограмовані» у стан, подібний до ембріональних. Потім їх перетворили на клітини печінки, що дозволило максимально точно відтворити роботу людського організму в лабораторії.
Завдяки цьому підходу вдалося протестувати тисячі хімічних сполук і знайти ті, що значно знижують вироблення аполіпопротеїну B. Разом із цим у клітинах зменшувався рівень холестерину та тригліцеридів.
Цікаво, що традиційні випробування на тваринах спочатку не дали результатів. Причина виявилася простою — метаболізм у мишей відрізняється від людського. Щоб подолати цю проблему, дослідники використали спеціальних «гуманізованих» мишей, у яких частково відтворено функції людської печінки. Саме в них нові сполуки продемонстрували ефект, подібний до того, що спостерігався в лабораторних клітинах.
Цей підхід відкриває нові можливості для пацієнтів, у яких традиційні методи лікування не працюють. Оскільки нова стратегія не залежить від рецепторів LDL, вона може стати ефективною навіть у найскладніших випадках.
Дослідження також показує ширший тренд у медицині — перехід до персоналізованого лікування. Використання клітин, що імітують роботу конкретного органу людини, дозволяє тестувати ліки ще на ранніх етапах і підвищує шанси на успіх у реальних пацієнтів.
Попереду ще багато роботи: необхідно зрозуміти точний механізм дії нових сполук і перевірити їхню безпеку. Однак уже зараз очевидно, що зміна фокусу — від виведення холестерину до контролю його утворення — може стати ключем до нових методів лікування.
Таким чином, наука робить ще один крок до більш ефективної боротьби з одним із найпоширеніших генетичних захворювань, відкриваючи шлях до терапій, які працюватимуть навіть там, де сучасні ліки безсилі.