Щороку у США понад 300 тисяч людей помирають від раптової зупинки серця. Цей стан виникає через порушення електричної системи органа, внаслідок якого серце перестає ефективно перекачувати кров. Він може вразити як людей із відомими серцевими захворюваннями, так і тих, хто здається цілком здоровим.
Дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі розробили систему штучного інтелекту, здатну знаходити приховані ознаки підвищеного ризику на звичайних електрокардіограмах (ЕКГ). Такий підхід потенційно допоможе виявляти людей, яким можуть знадобитися додаткове спостереження або профілактичне лікування.
Результати дослідження опубліковані в журналі Nature.
Алгоритм помічає те, що пропускають стандартні обстеження
Для навчання ШІ використали понад 440 тисяч електрокардіограм, зібраних у Швеції. Дослідники зіставили електричні сигнали на записах із даними свідоцтв про смерть. Завдяки цьому алгоритм навчився розпізнавати закономірності, пов’язані з підвищеним ризиком раптової серцевої смерті.
Після навчання технологію перевірили на додаткових масивах медичних даних зі США та Тайваню. Це дало змогу оцінити, чи працює алгоритм не лише на даних тієї популяції, на якій його створили.
Традиційні методи оцінювання ризику значною мірою спираються на показник того, скільки крові серце виштовхує під час кожного скорочення. За цими критеріями лікарі можуть виділити групу пацієнтів із річним ризиком раптової серцевої смерті близько 4,6%.
Натомість алгоритм ШІ визначив групу, у якій цей показник становив 7%. Крім того, система виявила тисячі людей, яких за чинними медичними критеріями могли б віднести до категорії відносно низького ризику.
Важлива перевага розробки — вона працює зі звичайними зображеннями ЕКГ, які вже широко використовують у лікарнях. Отже, потенційно для первинного аналізу не знадобиться запроваджувати новий тип обстеження.
Чому раптову серцеву смерть так складно передбачити
Зупинка серця — не те саме, що інфаркт. Інфаркт виникає через порушення кровопостачання частини серцевого м’яза, тоді як зупинка серця пов’язана зі збоєм електричних сигналів, які координують його роботу.
У деяких випадках серцевий ритм можна відновити за допомогою серцево-легеневої реанімації та електричного розряду автоматичного зовнішнього дефібрилятора. Однак приблизно 90% людей, у яких зупинка серця стається поза лікарнею, помирають протягом кількох хвилин.
Лікарі можуть рекомендувати пацієнтам із високим ризиком імплантований кардіовертер-дефібрилятор — пристрій, який здатний розпізнати небезпечне порушення ритму й подати електричний розряд. Проте чинні методи оцінювання мають обмеження. За даними дослідження, приблизно дві третини таких пристроїв у пацієнтів, яким їх імплантували через високий ризик, так і не потребують застосування для корекції ритму.
Водночас частина людей, які зрештою помирають від раптової зупинки серця, раніше не проходили поглиблених обстежень, оскільки не мали очевидних симптомів.
Від кардіограми до можливого запобігання смерті
Наступний етап роботи — перевірити, як алгоритм може функціонувати в реальній медичній практиці. Дослідники співпрацюють із медичними установами у Швеції, Тайвані та США, щоб аналізувати вже наявні бази електрокардіограм і знаходити пацієнтів із потенційно підвищеним ризиком.
Людям, чиї записи отримають високий показник ризику, можуть запропонувати додаткове обстеження за допомогою спеціального пластиру, який безперервно реєструє електричну активність серця. Триваліший запис допоможе з’ясувати, які саме біологічні процеси стоять за сигналами, виявленими штучним інтелектом.
У деяких випадках результати такого спостереження можуть стати підставою для розгляду питання про імплантацію дефібрилятора.
Дослідники наголошують і на іншому значенні відкриття: алгоритм не просто шукає людей із підвищеним ризиком, а виявляє закономірності в роботі серця, які науковці поки не можуть повністю пояснити. Їхнє подальше вивчення може допомогти краще зрозуміти механізми раптової серцевої смерті та знайти нові способи її запобігання.
Водночас технологія ще потребує подальшої перевірки та впровадження. Вона не замінює консультацію кардіолога й наразі не означає, що звичайна кардіограма сама по собі дає змогу встановити індивідуальний ризик із достатньою точністю.
