Дослідження мікробіома кишківника спровокували «революцію» в науці про харчування, і за останні кілька років харчові волокна стали «новим білком» – їх у великій кількості додають до їжі, щоб живити наш кишківник і зміцнювати наше здоров’я. Однак нещодавнє дослідження на мишах показує, що не всі добавки з клітковиною однаково корисні.
Форма, яку легко знайти в вівсі та ячмені, називається бета-глюкан, може контролювати рівень цукру в крові та сприяти втраті ваги у мишей, яких годували дієтою з високим вмістом жиру.
Дослідники з Університету Аризоны (UA) і Віденського університету кажуть, що це єдиний тип волоконної добавки, яку вони перевірили, який зменшив вміст жиру та масу тіла миші протягом 18 тижнів. Інші розглянуті волокна, включаючи пшеничний декстрин, пектин, стійкий крохмаль і целюлозу, не мали такого ефекту, незважаючи на суттєві зміни складу мікробіома миші порівняно з мишами, яких не годували добавками з клітковини.
«Ми знаємо, що клітковина важлива й корисна; проблема полягає в тому, що існує дуже багато різних типів клітковини», — пояснив біомедичний науковець Френк Дука з UA у липні.
«Ми хотіли знати, яка клітковина буде найбільш корисною для схуднення та покращення гомеостазу глюкози, щоб ми могли інформувати громаду, споживача, а потім також інформувати сільськогосподарську галузь».
Харчові волокна є основним джерелом енергії для бактерій, що живуть у нашому кишківнику, і все ж менше 5 відсотків людей у США споживають рекомендовані 25–30 грамів (0,9–1 унції) клітковини на день.
Деякі волокна, такі як бета-глюкани вівса та декстрин пшениці, є водорозчинними, тобто вони легко ферментуються кишковими бактеріями. Інші, такі як целюлоза та стійкий крохмаль, менш розчинні або нерозчинні, тобто вони прилипають до інших матеріалів, утворюючи стілець. На цей час, як пише біомедичний вчений Елізабет Говард з UA та її колеги, «немає жодного дослідження, яке б вивчало роль різних волокон в одній когорті».
Щоб компенсувати це, поточне дослідження протестувало кілька форм клітковини на одній когорті мишей. Було виявлено, що лише бета-глюкан збільшує кількість ілейбактерій, знайдених у кишківнику миші. Інші дослідження на мишах пов’язують цю бактерію зі втратою ваги.
Звичайно, задовго до 10-тижневого маркера миші, яких годували бета-глюканом, показали зниження маси тіла та вмісту жиру в організмі порівняно з мишами, яких годували іншими формами клітковини. Висновки збігаються з іншим недавнім дослідженням Duca, в якому годували гризунів ячмінним борошном, багатим на бета-глюкан. Незважаючи на те, що щури продовжували їсти стільки ж жирної дієти, скільки й раніше, їхні витрати енергії зросли, і вони все одно втрачали вагу.
Подібний результат спостерігався у мишей, яких годували бета-глюканом у новому дослідженні. Ці тварини також продемонстрували підвищену концентрацію бутирату в кишківнику, який є метаболітом, який утворюється, коли мікроби розщеплюють клітковину.
Бутират індукує вивільнення глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), який є природним білком, який синтетичні препарати, такі як Ozempic, імітують для стимуляції вивільнення інсуліну. «Частиною переваг споживання харчових волокон є вивільнення GLP-1 та інших кишкових пептидів, які регулюють апетит і масу тіла», — сказав Дука.
«Однак ми не думаємо, що це весь ефект. Ми вважаємо, що бутират може робити й інші корисні дії, які не пов’язані з кишковими пептидами, наприклад покращувати здоров’я кишкового бар’єра та впливати на периферичні органи, такі як печінка».
Потрібні набагато додаткові дослідження, перш ніж ці результати можна буде поширити на людей, але результати показують, що деякі волокна можуть краще підходити для зниження ваги та контролю інсуліну, ніж інші. Дослідження було опубліковано в Journal of Nutrition.