Мікропластик сьогодні знаходять майже всюди — у воді, повітрі, ґрунті та навіть у людському організмі. Вчені вже виявляли крихітні пластикові частинки в крові, плаценті, навколоплідних водах і навіть у перших випорожненнях новонароджених. Але головне питання досі залишається відкритим: чи справді ці частинки шкодять розвитку дитини під час вагітності?
Нове дослідження, проведене науковцями Вільного університету Амстердама та опубліковане в журналі Molecular and Cellular Endocrinology, дало перші тривожні підказки. Дослідники створили лабораторну модель людської плаценти й перевірили, чи можуть різні види мікро- та нанопластику пройти через плацентарний бар’єр.
Як вчені це перевіряли
Замість експериментів на тваринах команда побудувала складну модель з трьох типів живих людських клітин. Вона імітувала зовнішній шар плаценти, кровоносні судини пуповини та клітини, які виробляють стероїдні гормони, важливі для розвитку плода. Після цього вчені нанесли різні види пластикових частинок на зовнішній бік моделі та спостерігали, що відбудеться протягом 72 годин.
Пластик пройшов майже крізь усі шари
Результат здивував навіть дослідників: більшість протестованих полімерів змогли пройти через модель плаценти. Лише поліамід майже не виявили на іншому боці бар’єра. Мікроскопія показала, що пластикові частинки накопичувалися в перших двох шарах клітин, тобто в тих структурах, які в реальній плаценті контактують з кров’ю матері та плода.
Вплив на гормони
Найцікавіше почалося після проникнення частинок. Дослідники зафіксували зміни у виробленні кількох стероїдних гормонів. Деякі види пластику знижували рівень етіохоланолону, а полістирол впливав на рівень естрогенів.
Саме стероїдні гормони відіграють ключову роль під час вагітності: вони регулюють розвиток органів плода, ріст тканин і роботу плаценти. Тому навіть невеликі зміни можуть мати значення, хоча поки що вчені не знають, чи достатні вони для реального ушкодження.
Це ще не доказ шкоди
Автори дослідження наголошують: результати не означають, що мікропластик уже доведено шкодить людському плоду. Лабораторна модель лише показує, що частинки здатні проникати через плацентарний бар’єр і впливати на клітини, які виробляють гормони.
«Наше дослідження показує, що кілька типів мікро- та нанопластику можуть проходити через модель людської плаценти та змінювати вироблення гормонів. Це не є прямим доказом шкоди під час вагітності, але підкреслює нагальну потребу краще зрозуміти, як ці частинки можуть впливати на розвиток плода», — зазначила керівниця роботи Єске ван Боксел.
Чому це важливо
Людство виробляє пластик у величезних масштабах з 1950-х років, і його кількість у довкіллі продовжує зростати. Чим дрібнішими стають пластикові фрагменти, тим легше вони потрапляють у наш організм.
Нове дослідження не дає остаточних відповідей, але робить проблему набагато конкретнішою: плацента, яку довго вважали надійним захистом плода, може не бути непроникною для всіх пластикових частинок. Тепер ученим потрібно з’ясувати, які саме види пластику становлять найбільший ризик, у яких кількостях вони небезпечні та чи можуть впливати на здоров’я дитини в довгостроковій перспективі.