Медики з’ясували, як формуються страшні спогади

Міжнародна команда вчених провела експеримент на мишах і виявила, що при переживанні страху активуються нервові клітини у конкретній ділянці мозку. Ця інформація дозволить знизити вплив лякаючих подій на людину та ефективніше лікувати посттравматичний стресовий розлад.

Вивчати механізми пам’яті необхідно, з одного боку, щоб усувати її порушення, з іншого — щоб перешкоджати хворобам, причиною яких стають спогади про досвід, що травмує. Завдяки недавнім дослідженням стало відомо, чому людина пам’ятає деякі події все життя і яким чином спорт допомагає позбутися нав’язливих та негативних спогадів.

Вчені з Орхуського університету (Данія), Копенгагенського університету (Данія), Національного університету Ян-Мін (Тайвань) та Інсбруцького медичного університету (Австрія) з’ясували, що нервові клітини мигдалеподібного тіла в мозку не лише регулюють емоційні реакції, пов’язані зі страхом, а й допомагають запам’ятовувати події, що лякають. Результати експерименту на генетично модифікованих мишах опублікував журнал Cell Reports.

Автори наукової роботи розділили мишей на дві групи. На першу п’ять разів впливали за допомогою звуку, який сам не був пов’язаний з небезпекою, але після якого тварини отримували легкий удар електричним струмом по нозі. Друга група мишей не зазнавала впливу струму — використовувалися лише звукові сигнали.

Через 24 години обидві групи мишей пройшли тест на страшні спогади. Вони в іншому контексті чули звук, який використовувався на першому етапі експерименту і не отримували удару струмом. Тварини завмирали, коли чули знайомий сигнал, але миші з першої групи залишалися в цьому стані помітно довше — вони чекали на удар електричним струмом.

Оскільки дослідники використовували генетично модифікованих мишей, їм вдалося помітити нервові клітини, які активуються при переживанні страху і в момент коли тварина згадує про лякаючий досвід. Такими клітинами виявилася група гальмівних нейронів у мигдалеподібному тілі мозку.

Виявлені клітини запобігали надмірній реакції мишей у зв’язку зі страхом. Коли вчені почали придушувати роботу цих нейронів, тварини стали завмирати більш тривалий час, чекаючи удару струмом.

За словами дослідників, результати їхньої роботи можуть бути корисними у розробці нових способів лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Однак дослідження має обмеження: наприклад, незважаючи на подібності структури людського і мишачого мозку, деякі нейронні ланцюги і зв’язки влаштовані по-іншому. Надалі важливо з’ясувати, чи регулюють центральні нейрони мигдалеподібного тіла спогади про страх та реакцію на них у пацієнтів із ПТСР.