Деякі люди продовжують відчувати проблеми зі смаком навіть через рік після одужання від COVID-19. Нове дослідження допомогло з’ясувати, що може стояти за цим тривалим симптомом: у смакових клітинах виявили зміни молекулярних механізмів передавання сигналів, а також порушення структури смакових бруньок.
Робота, опублікована в журналі Chemical Senses, надає біологічні докази того, що тривалі смакові розлади після COVID-19 можуть бути пов’язані з вимірюваними змінами в тканинах язика. Це допомагає краще зрозуміти, чому в частини людей сприйняття їжі не відновлюється навіть через багато місяців після інфекції.
Чому після COVID-19 деякі смаки не відновлюються
Дослідники з Університету Колорадо в Аншутці та двох шведських університетів обстежили 28 людей, які мали порушення смаку понад рік після перенесеного COVID-19. Жоден з учасників не потребував госпіталізації під час гострої фази захворювання.
Тести показали, що восьмеро учасників мали виразно відхилені результати оцінювання смаку. Ще 11 людей повідомили про труднощі з розпізнаванням окремих смаків — передусім солодкого, гіркого та умамі. Останній часто описують як насичений, пікантний смак, характерний, наприклад, для грибів і бульйону.
Водночас сприйняття солоного й кислого смаків у більшості учасників залишалося відносно збереженим. Щоб з’ясувати причину такої вибірковості, науковці взяли невеликі зразки тканини смакових бруньок у 20 учасників і дослідили їхні клітини.
Молекулярний механізм передавання смакових сигналів
У зразках дослідники виявили знижений рівень матричної РНК (мРНК), залученої до вироблення білка PLCβ2. Цей білок відіграє важливу роль у передаванні сигналів від рецепторних клітин, які реагують на солодкий, гіркий смак та умамі.
PLCβ2 допомагає посилювати сигнали всередині смакових клітин перед тим, як інформація передається нервовій системі. Якщо його недостатньо, сигнали можуть бути слабшими, через що людині стає складніше повноцінно розпізнавати відповідні смаки.
Це також може пояснювати, чому солодке, гірке й умамі порушуються частіше, ніж солоне та кисле. Сприйняття останніх двох смаків залежить від інших механізмів, які не потребують PLCβ2 у такий самий спосіб.
Однак знижений рівень мРНК сам по собі не доводить, що саме ця зміна спричиняє симптоми. Для встановлення причинно-наслідкового зв’язку потрібні подальші дослідження.
Зміни не лише в роботі клітин, а й у їхній структурі
Молекулярними відмінностями результати не обмежилися. Під час мікроскопічного дослідження тканин науковці помітили, що в частини учасників смакові бруньки мали порушену внутрішню організацію. В інших людей їхня структура виглядала відносно нормальною.
Це свідчить про те, що тривалі проблеми зі смаком можуть бути пов’язані одразу з кількома процесами: змінами в молекулярному передаванні сигналів і порушеннями організації смакових клітин.
Особливо цікаво, що смакові клітини зазвичай оновлюються приблизно кожні два-чотири тижні. Попри це, у деяких людей порушення смаку зберігаються понад рік. Нові результати вказують на те, що навіть після заміни клітин механізми, необхідні для нормальної роботи смакової системи, можуть залишатися порушеними. Водночас дослідження не встановлює, чому саме це відбувається і чи пов’язане воно з порушенням відновлення клітин.
Чи можна відновити смак після тривалого COVID-19?
Більшість людей, у яких смак змінюється під час COVID-19, поступово відновлюють його протягом тижнів або місяців. Проте для невеликої частини пацієнтів симптоми виявляються значно тривалішими.
Виявлені зміни дають дослідникам конкретні біологічні показники, за допомогою яких можна вивчати такі випадки. Наступний крок — з’ясувати, чи здатні молекулярні механізми та структура смакових бруньок з часом нормалізуватися і чи можуть методи лікування, спрямовані на відновлення передавання смакових сигналів, допомогти повернути нормальне сприйняття їжі.
Поки що результати не означають, що знайдено готовий спосіб лікування. Дослідження охоплювало невелику групу людей, тож його висновки потрібно перевірити на більшій кількості учасників. Проте воно робить важливий крок до розуміння того, чому в окремих людей смакові порушення можуть зберігатися довго після того, як сама інфекція минула.