Кето-дієту давно вивчають як спосіб схуднення та впливу на обмін речовин. Але нове дослідження MIT показало несподівану річ: у певних умовах вона може по-різному діяти на різні частини кишківника — і навіть сприяти розвитку пухлин у тонкому кишечнику.
Кето-дієта майже повністю прибирає вуглеводи та змушує організм активніше використовувати жири як джерело енергії.
Вчені з MIT вирішили перевірити, чи може така зміна обміну речовин впливати на розвиток раку. Для цього вони досліджували генетично модифікованих мишей, схильних до пухлин кишечника. Результат виявився несподіваним.
У тонкому кишечнику пухлин стало більше
Миші на кетогенній дієті частіше розвивали пухлини тонкого кишечника, хоча самі тварини не ставали огрядними.
Дослідники з’ясували, що проблема, схоже, була не в кетонових тілах, які організм виробляє під час кето. Основну роль відігравало активніше спалювання великої кількості жирних кислот. Цей процес активує білки PPAR, які стимулюють поділ стовбурових клітин кишечника.
З одного боку, це може бути корисно: активні стовбурові клітини допомагають швидше відновлювати пошкоджену слизову. Але з іншого — чим більше клітин діляться, тим більше можливостей для появи небезпечних мутацій.
А в товстому кишечнику все навпаки
Найцікавіше, що в товстому кишечнику дослідники побачили протилежний ефект: кетогенна дієта пригнічувала утворення пухлин.
Це узгоджується з попередніми дослідженнями, які припускали захисний ефект кето проти раку товстої кишки. Таким чином, одна й та сама дієта може мати протилежний вплив навіть на сусідні органи.
Вчені наголошують: дослідження проводили на мишах із генетичною схильністю до розвитку пухлин. Тому воно не доводить, що кето-дієта підвищує ризик раку тонкого кишечника у людей.
Втім, результати показують важливу річ: корисність дієти не можна оцінювати лише за одним показником — наприклад, схудненням або рівнем кетонів. Організм може реагувати на однакову їжу зовсім по-різному в різних тканинах. І це може стати особливо важливим для людей із генетичною схильністю до раку кишечника, для яких будь-які довготривалі зміни харчування потребують особливої обережності.