Медоносну бджолину сім’ю можна розглядати не просто як спільноту тисяч комах, а як єдиний живий організм із власним життєвим циклом, розмноженням і старінням. Таку концепцію розвивають дослідники з Лундського університету у Швеції та Університету Оулу у Фінляндії. На їхню думку, цей підхід допомагає по-новому поглянути на біологію бджіл і може поставити запитання щодо деяких звичних практик сучасного бджільництва.
Учені пропонують розглядати матку, робочих бджіл і трутнів як частини так званого надорганізму — системи, у якій окремі особини виконують спеціалізовані функції, подібно до клітин у тілі тварини. Водночас це наукова концепція, а не твердження, що бджолина сім’я буквально є одним організмом у всіх біологічних аспектах.
Як бджолина сім’я росте, старіє та гине
Дослідник Ганнес Бонгофф із Лундського університету та професор еволюційної біології й геноміки Гейккі Гелантеря з Університету Оулу проаналізували, що означає розглядати бджолину сім’ю як окрему біологічну одиницю.
У межах цієї моделі розвиток колонії можна порівняти з життєвим циклом тварини: від ранніх стадій становлення до зрілості та старіння. Йдеться не про вік окремої бджоли, адже робочі особини живуть значно менше, ніж може існувати вся сім’я, а про зміни колонії як цілісної системи.
«Ми проаналізували, що означає розглядати бджолину сім’ю як єдиний організм, що відкриває нові перспективи для розуміння захопливого життя медоносних бджіл», — зазначає Бонгофф.
Концепція надорганізму не нова. Її застосовували й раніше для пояснення того, як взаємодіють особини в соціальних комах. Новизна роботи полягає в тому, що дослідники поширили цей підхід на життєвий цикл сім’ї, її розмноження та турботу про наступне покоління.
Роїння як спосіб розмноження та батьківської турботи
Один із ключових процесів у житті медоносних бджіл — роїння. Під час нього стара матка залишає вулик разом із частиною робочих бджіл і вирушає шукати нове місце для гніздування. Водночас у старому вулику залишається частина колонії, де нова матка згодом стає центром наступного покоління сім’ї.
З погляду концепції надорганізму цей процес нагадує розмноження тварини, за якого батьківська особина не лише створює потомство, а й забезпечує йому сприятливі умови для розвитку.
Нова колонія може отримати готове гніздо, запаси їжі, укриття та підтримку досвідчених робочих бджіл. Вони допомагають підтримувати життєдіяльність сім’ї та збирати ресурси, необхідні для її існування.
«Коли цей надорганізм розмножується, потомство отримує інтенсивну турботу з боку батьківської сім’ї, іноді навіть ціною її власного життя», — пояснює Бонгофф.
За такого трактування роїння — це не просто поділ великої групи комах. Це важливий етап життєвого циклу колонії, який забезпечує появу нових сімей і передачу ресурсів наступному поколінню.
Дослідники також звертають увагу на танець бджіл — спосіб комунікації, за допомогою якого робочі особини передають інформацію про розташування джерел їжі. Така поведінка допомагає колонії ефективніше використовувати навколишні ресурси.
Чому це може змінити підходи до бджільництва
У сучасному бджільництві часто практикують заміну маток, контроль роїння та інші заходи, спрямовані на підтримання продуктивності сімей. Вони допомагають пасічникам керувати розмноженням колоній і отримувати стабільні результати.
Однак автори дослідження пропонують розглянути можливі наслідки втручання в природний життєвий цикл сім’ї. Якщо колонія функціонує як надорганізм із власними стадіями розвитку та розмноження, систематичне придушення роїння або регулярна заміна маток можуть змінювати природні процеси, важливі для її існування.
«Сучасні методи бджільництва ґрунтуються на ідеї підтримувати сім’ю молодою та здоровою необмежено довго. Наше дослідження показує, що такі втручання принципово суперечать природній стратегії розмноження та здатності протистояти паразитам», — стверджує Бонгофф.
Це позиція авторів роботи, а не остаточний доказ того, що звичні методи бджільництва загалом шкідливі. Практичні наслідки цієї концепції потребують подальшого вивчення, зокрема з урахуванням різних умов утримання бджіл і цілей пасічників.
Чи допоможе новий підхід боротися з кліщем Varroa
Окрему увагу дослідники приділяють кліщам Varroa — паразитам, які становлять серйозну загрозу для медоносних бджіл у багатьох регіонах світу.
Розуміння колонії як цілісної системи може вплинути на те, як науковці та пасічники оцінюють її стійкість до паразитів. Замість того щоб зосереджуватися лише на стані окремих бджіл або матки, можна ширше розглядати взаємозв’язок між розвитком сім’ї, її розмноженням і здатністю переживати паразитарне навантаження.
Проте сама концепція надорганізму не пропонує доведеного нового способу боротьби з Varroa. Для цього необхідні окремі дослідження, які покажуть, чи дає врахування природного життєвого циклу практичні переваги порівняно з наявними методами контролю паразитів.
Що науковці хочуть переосмислити
Дослідження виросло з магістерської роботи Бонгоффа в Лундському університеті під керівництвом Гелантеря та професора систематичної біології Нікласа Вальберга. Вальберг наголошує, що окремі бджоли з різними функціями можуть формувати систему, яка має властивості, не зведені до поведінки однієї особини.
«Так само як окремі клітини утворюють організм, окремі бджоли з різними ролями формують надорганізм», — зазначає він.
Цей підхід допомагає розглядати бджолину сім’ю не лише як сукупність комах, а як біологічну систему з власною динамікою розвитку. Для науки це спосіб краще зрозуміти соціальну еволюцію та межі поняття «індивідуальний організм».
Для бджільництва головне питання полягає в тому, чи допоможе таке розуміння розробити практики, які враховуватимуть не лише продуктивність сім’ї, а й її природний життєвий цикл та стійкість до загроз. Поки що це перспективний напрям досліджень, а не готова заміна чинних методів догляду за бджолами.