Китайські науковці здійснили першу у світі трансплантацію легені від генетично модифікованої свині людині, використовуючи для експерименту тіло пацієнта, якого було визнано мозково мертвим. Процедуру провели у Гуанчжоу, а результати дослідження опублікували в журналі Nature Medicine. Метою стало вивчення того, як імунна система людини реагуватиме на легеню іншого виду, адже саме цей орган вважається одним із найскладніших для ксенотрансплантації.
Пацієнтом став 39-річний чоловік, стан мозкової смерті якого був підтверджений чотирма незалежними обстеженнями. Родина дала письмову згоду на участь у досліді. Йому пересадили ліву легеню від генетично зміненого поросяти, тоді як права легеня залишалася власною. Тварину попередньо підготувала компанія Clonorgan Biotechnology за допомогою технології редагування генів CRISPR: три свинячі гени, що могли викликати імунну реакцію людини, було вимкнено, а три людські гени інтегровано, щоб зробити орган більш сумісним.
Після операції пацієнту призначили імуносупресивні препарати, що почали вводити ще до втручання. Орган не відторгнувся одразу: так звана гіперакутна реакція, яка зазвичай розвивається в перші хвилини, не відбулася. Однак уже через добу почали проявлятися ознаки відторгнення — набряк і запалення. На третю добу імунна система почала виробляти антитіла проти пересадженої легені. Незважаючи на це, трансплантований орган залишався функціональним протягом дев’яти днів, після чого експеримент завершили на прохання родини.
Дослідники визнають, що легені становлять особливу проблему для ксенотрансплантації. На відміну від нирок чи серця, цей орган постійно контактує з навколишнім середовищем і містить численні білки, відповідальні за імунний захист. Це робить легені особливо вразливими до атак імунної системи реципієнта. Крім того, їхня делікатна структура, що забезпечує газообмін, швидко зазнає ушкоджень навіть при мінімальному запаленні.
Попри те, що дослідники не прагнули досягти клінічного результату, експеримент став важливим кроком у розумінні імунних, фізіологічних та генетичних бар’єрів ксенотрансплантації. Подальші роботи, на думку авторів, мають бути зосереджені на глибшому контролі клітин і молекул, які запускають імунні атаки, що потенційно дозволить продовжити виживання пересаджених органів.
Фахівці, не залучені до досліду, наголошують, що подібні випробування на пацієнтах із мозковою смертю є надзвичайно цінними, адже вони дозволяють побачити реальні реакції людського організму, які неможливо повністю відтворити на тваринних моделях. Хоча до клінічного застосування на живих пацієнтах ще далеко, проведена робота відкриває нову главу у пошуку шляхів подолання дефіциту донорських органів і демонструє, що легенева ксенотрансплантація поступово переходить із розряду теоретичних ідей у сферу практичних досліджень.