Американські науковці зробили важливий крок до революції в лікуванні важкої депресії. Нові розробки у сфері нейротехнологій обіцяють персоналізований підхід до терапії, що базується не лише на симптомах, а й на передчасному розпізнаванні змін у мозковій активності. Йдеться про інтелектуальні імплантати, здатні в режимі реального часу виявляти наближення рецидиву та автоматично коригувати параметри нейростимуляції.
Поштовхом до нових досліджень стала історія 67-річної жінки, яка понад три десятиліття безуспішно боролася з депресією. У 2015 році вона погодилася на імплантацію електродів у мозок — метод, відомий як глибока стимуляція мозку. Початковий результат був позитивним, однак через кілька місяців симптоми повернулися. Лише після повторного аналізу даних з імплантату з’ясувалося: мозок пацієнтки подавав сигнали про майбутнє погіршення за п’ять тижнів до рецидиву. Ця знахідка виявилася поворотною для подальших досліджень.
Команди з Emory University, Mount Sinai та Georgia Tech нині працюють над новими пристроями, які не лише записують електричну активність мозку, а й аналізують її за допомогою штучного інтелекту. Виявлення ранніх біомаркерів — зокрема, порушень сну — дозволяє адаптувати лікування ще до того, як пацієнт сам відчує погіршення. У Каліфорнії вже випробували автономну систему, яка самостійно вмикає стимуляцію, коли виявляє критичні зміни. Такі підходи істотно відрізняються від традиційної постійної стимуляції, знижуючи навантаження на мозок і підвищуючи точність втручання.
Паралельно у світі тестують і альтернативні методи: подвійна стимуляція різних мозкових центрів у Хʼюстоні або нові локації впливу в німецьких клініках. Попри різні стратегії, дослідників об’єднує одна мета — зробити терапію депресії максимально адаптивною, точною та заснованою на даних. Нині жодна система глибокої стимуляції офіційно не затверджена для лікування депресії, однак результати клінічних випробувань уже дають обґрунтовану надію. Завдяки нейротехнологіям та штучному інтелекту, психіатрія може перейти від реактивного лікування до превентивного, змінюючи підхід до одного з найскладніших розладів нашого часу.