Вчені експериментально переконалися у летальності зброї бронзового віку

Зброя бронзового віку може багато розповісти про методи ведення війни, яка стала в той період звичайною практикою, проникла глибоко в суспільство та економіку. З цією метою європейські вчені створили моделі копій і пустили їх у хід. Потім проаналізували зношування бронзових наконечників і порівняли з тим, що вдалося встановити за археологічними даними.

Триває велика дискусія щодо використання зброї у доісторичний час. Все частіше у своїх аргументах вчені вдаються до експерименту. Цим шляхом пішли, наприклад, дослідники наконечників культури Кловіс.

Вчені з Лейденського університету та Національного музею зброї в Нідерландах, а також Геттінгенського університету (Німеччина) вирішили дослідити списи бронзового віку. Вони спиралися на інформацію про зношування цього виду зброї, отриману в експериментах з метання, ударів у нерухому мету. У новій роботі вирішили вивчити сліди, які залишаться під час битви у ближньому бою. Тільки взяли списи не з коротким держаком, які використовують скоріше як меч, а з довгим. Результати експерименту опубліковані у виданні Journal of Archaeological Science.

Досвідчені в практиці середньовічних боїв дослідники замовили дві репліки копій бронзового віку, знайдених на території Нідерландів. Наконечник виконали з бронзи, його довжина становила 27 сантиметрів, включаючи лезо — 19 сантиметрів за ширини 4,5 сантиметра. Склад металу відповідав тому, що використовували у той час. Древку завдовжки 170 сантиметрів зробили з європейського ясена. Також виготовили два дерев’яні щити за зразком, знайденим у Шотландії. Роль людського тіла відіграла туша європейської косулі. 

Експеримент включав дві фази: напад, коли озброєні списами противники намагаються пробити захист один одного, і поранення, коли поваленого добивають списом. Бійці застосували два стилі нападу: зі стримуванням, що більше підходить для контрольованого бою віч-на-віч, як у дуелі, і ударно-орієнтований для битви з кількома противниками. 

Сліди зношування на списах фіксували після кожного експерименту. В результаті кілька міток вдалося порівняти зі знайденими на артефактах, що зберігаються в Музеї Дренті. Ці дані у майбутньому послужать для аналізу техніки ведення бою у бронзовому столітті. 

Вчені встановили, що списи з довгим держаком мають прекрасний вражаючий ефект і здатні наносити смертельні рани. Ця зброя безперечно придатна у військовій ситуації, коли воїн бореться за життя, а також для поєдинків віч-на-віч, коли наносяться несмертельні рани — наприклад, під час ритуальних боїв. Подібна техніка потребує великого досвіду. 

Автори дослідження зазначили, що легкі атаки не залишили помітних слідів на кістках, на відміну від навмисне смертельних ударів. Однак у деяких випадках навіть такі сліди залишаться непоміченими. Наприклад, сильний удар у велику гомілкову кістку туші її повністю роздробив, а не розрізав. 

Древко — слабка частина списа, тому воїни, мабуть, вживали заходів щодо його посилення. У будь-якому разі одна людина могла володіти декількома списами, тож треба з обережністю підходити до підрахунку воїнів за кількістю наконечників. 

На думку вчених, відвідавши різні ситуації, списи несуть на собі цілий комплекс слідів зносу. Якщо взяти багато таких даних, можна виявити певні закономірності, зокрема сліди використання в дуелях або бою віч-на-віч. Сліди можуть багато розповісти і про навички, якими володіли воїни бронзового віку, та про їхню досвідченість.