Знаменита картина Вінсента ван Гога «Зоряна ніч», можливо, відображає справжнє зоряне небо над півднем Франції вранці 22 липня 1889 року. Такого висновку дійшла команда південнокорейських дослідників, які зіставили розташування небесних об’єктів на полотні з комп’ютерною реконструкцією нічного неба того часу. Однією з головних підказок стало зоряне скупчення Гіади.
Результати дослідження опублікували в журналі Scientific Reports. Науковці вважають, що їхній підхід може допомогти по-новому поглянути на те, як художник створював свої пейзажі. Водночас вони наголошують: астрономічна відповідність не доводить, що картину було завершено саме в певний день.
Венера та Місяць допомогли звузити пошук
У 1889 році ван Гог перебував у притулку для душевнохворих у Сен-Ремі на півдні Франції. У листі до брата Тео художник згадував, як перед світанком бачив над сільською місцевістю лише ранкову зорю, яка здавалася йому надзвичайно великою.
У «Зоряній ночі», створеній того ж року, небо заповнюють сині хвилеподібні завихрення, а навколо зір і серпа Місяця сяють жовті ореоли. Ліворуч від центру картини розташоване яскраве світило, яке Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку ідентифікує як Венеру — ту саму ранкову зорю.
Проте походження інших елементів композиції залишалося предметом дискусій. Зокрема, раніше дослідники пропонували різні пояснення того, які саме зорі зображено в центральній частині полотна.
Команда на чолі з Елайджею Чонхьоном Кімом, аспірантом Школи космічних досліджень Університету Кьонхі та керівником південнокорейської компанії з виробництва телескопів SLLAB, звернула увагу на скупчення Гіади в сузір’ї Тельця. Його характерний V-подібний малюнок нагадує розташування зір на картині.
Чому вчені припускають, що це було 22 липня
Важливою підказкою став Місяць. Традиційно «Зоряну ніч» датують червнем 1889 року, однак фаза Місяця в середині того місяця не дуже відповідає тонкому серпу, зображеному художником. За словами Кіма, спадний опуклий Місяць близько 18 червня не узгоджується з картиною.
Щоб перевірити інші можливі дати, дослідники реконструювали небо над Сен-Ремі та порівняли його з композицією ван Гога. Вони використали рамку огляду, визначену за попереднім малюнком художника, пов’язаним із пейзажем села.
Серед ранкових небесних конфігурацій, коли Місяць перебував над Венерою, як на полотні, відповідність знайшли для 23 червня та 22–23 липня. Однак саме близько 22 липня скупчення Гіади опинилося в центральній частині реконструйованого поля зору.
Науковці також виміряли взаємне розташування п’яти центральних зір на картині. За допомогою математичного методу, який дозволяє повертати, зміщувати та рівномірно змінювати масштаб зображень, вони виявили близьку відповідність між цим малюнком і Гіадами. Інші комбінації зір із цього скупчення давали гірший результат. У пізнішому малюнку ван Гога відповідність виявилася ще точнішою.
Чи змінює це історію створення картини
Якщо інтерпретація дослідників правильна, ван Гог міг продовжувати працювати над «Зоряною ніччю» в липні, хоча, ймовірно, почав її створювати ще в червні.
На користь такої можливості команда наводить листування художника та історичні погодні записи. Ван Гог згадував новий етюд зоряного неба в листі від 18 червня, але це не обов’язково означає, що на той момент полотно вже було завершене. Дослідники також припускають, що період хвороби, який зазвичай пов’язують із серединою липня, міг розпочатися пізніше. Водночас медичних записів того часу, які точно встановлювали б дату початку хвороби, немає.
Є й інше обмеження: геометрична схожість сама по собі не дає змоги однозначно визначити зорі на картині, адже інші скупчення також можуть утворювати подібні фігури. Версія з Гіадами переконливіша завдяки сукупності ознак — розташуванню зір, взаємному положенню Місяця та Венери й відповідності всіх цих об’єктів реконструйованому небосхилу.
Сам Кім застерігає від надто точних висновків: дослідження показує, що небо на картині за розташуванням і формою відповідає реальному передсвітанковому небу близько 22 липня, але не встановлює конкретного дня завершення роботи.
На думку вченого, ван Гог міг об’єднати на одному полотні враження від неба, побаченого протягом кількох днів до та після 22 липня. Такий підхід може стати корисним інструментом для дослідження інших історичних картин із нічними пейзажами.