У надрах палеонтології вкотре відбулося відкриття, що проливає світло на складний і розмаїтий світ мезозойської фауни. Дослідники описали новий вид доісторичної істоти, що мешкала на нашій планеті понад 75 мільйонів років тому. Вона отримала назву „Принц-Гоблін“ — фантастичне прізвисько, яке ідеально передає незвичну зовнішність та поведінкові особливості цієї істоти.
Хто такий «Принц-Гоблін»?
«Принц-Гоблін» (латинська назва: Trierarchuncus prairiensis, що в перекладі приблизно означає «малий капітан пустельних рівнин») — це представник тероподів, підгрупи динозаврів, до якої також належать усі сучасні птахи. Останки цього загадкового хижака були знайдені в формації Хелл-Крік (Hell Creek Formation) на території сучасної американської Монтані — регіоні, що вже не вперше дарує палеонтологам приголомшливі сюрпризи.
Будова і зовнішність
Trierarchuncus був порівняно невеликим динозавром, зростом близько 1,2 метра і довжиною до 2 метрів. Найцікавіше — це його надзвичайно довгі та викривлені кігті, які нагадують зброю з фентезі-фільмів. Саме через них він отримав прізвисько «Гоблінський принц» — як влучне поєднання його «аристократичного» вигляду і страхітливих рис. У нього була пташоподібна морда, покрита роговим дзьобом, довгі тонкі ноги і, ймовірно, пухоподібне покриття тіла — подібне до того, що мають сучасні птахи. Цей факт лише підтверджує еволюційний зв’язок між птахами і деякими групами динозаврів.
Середовище існування
«Гоблінський принц» жив наприкінці крейдяного періоду, приблизно за 1 мільйон років до масового вимирання, яке стерло з лиця Землі майже всіх динозаврів. Його екосистема була надзвичайно багатою: поруч із ним мешкали такі відомі гіганти, як Tyrannosaurus rex і Triceratops.
Найімовірніше, Trierarchuncus був всеїдним або комахоїдним, використовуючи свої унікальні кігті для розкопування гнізд, збирання плодів або добування дрібних тварин з укриттів.
Чому це відкриття важливе?
Цей новий вид — останній відомий представник альваресзавридів, родини динозаврів з надзвичайно адаптованими передніми кінцівками, що нагадують однопальцеві гаки. Він допомагає краще зрозуміти, як виглядала та функціонувала екосистема незадовго до катастрофічного падіння астероїда, що знищив 75% видів на Землі. Крім того, палеонтологи звертають увагу на еволюційну пластичність альваресзавридів: їхня адаптація до вузьких екологічних ніш, зменшення розмірів тіла і розвиток спеціалізованих кігтів свідчать про надзвичайну здатність до виживання — аж до самого кінця ери динозаврів.
Погляд у майбутнє
Останки «Принца-Гобліна» ще не розповіли всіх своїх таємниць. Учені сподіваються знайти додаткові зразки, які допоможуть відповісти на запитання щодо його соціальної поведінки, можливого опереного покриву та способу життя. Це ще одне нагадування, що крейдова ера була не лише епохою гігантів, а й часом унікальних форм життя, таких як цей мініатюрний «аристократ» доісторичного світу.