Давні болота Південної півкулі розкривають таємницю вітрів, що керують кліматом і вуглецевим балансом Землі
На самому краю планети, у холодних широтах Південної півкулі, приховані у товстих шарах торфу лежать сліди давнього кліматичного «зсуву», що стався понад 15 тисяч років тому. Нове дослідження показує: зміна напрямку потужних південних вітрів колись докорінно перетворила ці болота — і водночас вплинула на те, як Південний океан поглинав вуглець із атмосфери.
Сьогодні, коли ті самі вітри знову змінюють свій шлях і силу, вчені попереджають: ми можемо побачити повторення стародавнього сценарію, який здатен прискорити глобальне потепління.
Болота як архів кліматичних змін
Міжнародна команда під керівництвом палеокліматологині Зої Томас із Університету Саутгемптона зібрала дані з торфовищ Південної Америки, півдня Африки, Австралазії та субантарктичних островів. Ці болота — частина великих торф’яників, де протягом тисячоліть повільно накопичуються рештки рослин. Кожен шар торфу — це історична мітка, яка фіксує, коли певна територія стала достатньо вологою та теплою для формування боліт.
Вчені датували найдавніші шари за допомогою радіовуглецю та склали базу з 201 «дат народження» боліт. Виявилося, що ці дати чудово відтворюють зміни клімату, зокрема — зсуви потужного поясу Південних західних вітрів.
Як вітри керують Південним океаном і вуглецевим циклом
Південні західні вітри — це потужний потік від заходу на схід, який обтікає океани в середніх широтах Південної півкулі. Вони визначають, де випадають дощі, як рухаються шторми, а головне — впливають на Південний океан, один із найбільших поглиначів CO₂ на Землі. За оцінками науковців, цей океан поглинув близько 40% усього антропогенного вуглецю, який зберігається у світовому океані.
Коли пояс вітрів зміщується на південь чи північ, змінюється і поведінка океану:
- посилюється або послаблюється підйом глибинних вод, багатих на вуглець;
- змінюється здатність океану «захоплювати» CO₂ з атмосфери;
- перебудовується баланс тепла й опадів на континентах.
Кліматичні сигнали в давніх торфовищах
Порівнявши торф’яні дані, вчені помітили виразні хвилі «народження» боліт у різних широтах, що співпали з рухами вітрів:
- Перші болота з’явилися далеко на півдні.
- Під час Антарктичного холодного реверсу (між 14 700 і 12 800 роками тому) пояс вітрів різко змістився на північ — і болота в південних районах тимчасово «завмерли».
- Пізніше, коли клімат потеплів, вітри повернулися на південь, і болота знову почали розростатися.
Ці торф’яні записи збігаються з іншими кліматичними даними та змінами концентрації CO₂ у атмосфері в той самий період.
Що відбувається сьогодні: вітри знову зміщуються
Сучасні вимірювання та дані з антарктичних льодових кернів показують, що з 1960-х років пояс західних вітрів посилився і змістився ближче до Антарктики. Причини — зростання концентрації парникових газів та виснаження озонового шару.
Наслідки вже помітні:
- частіші посухи у південних широтах,
- масштабні лісові пожежі,
- зміна режимів опадів,
- зниження ефективності океанського поглинання CO₂.
Якщо вітри зміщуватимуться й надалі, вони можуть витягувати на поверхню глибинні води, насичені вуглецем. Це означає:
- Південний океан поглинатиме менше CO₂,
- а частина вуглецю може повертатися назад у атмосферу.
Болота як індикатор майбутніх змін
Торфовища не лише фіксують зміни клімату — вони самі є величезними сховищами вуглецю. У вологих умовах вони «замикають» вуглець у рослинних рештках. Але якщо болотам не вистачає дощів:
- вони висихають,
- органічні речовини починають розкладатися,
- в атмосферу повертається накопичений CO₂.
Саме тому болота, що виникли завдяки давнім змінам вітрів, можуть стати раннім попередженням про порушення глобального вуглецевого балансу.
Висновок
Нові дослідження демонструють, що навіть незначні зміни у Південних західних вітрах можуть докорінно впливати на клімат, океани й вуглецеві запаси — як тисячі років тому, так і сьогодні. Ці вітри з’єднують удину систему торфовища, океанічні течії та глобальний цикл CO₂. А болота, які зберегли пам’ять про минулі зрушення, можуть підказати, які наслідки чекають на людство в майбутньому.
Дослідження опубліковане у журналі Nature Geoscience.
