Одне з ключових питань у вивченні еволюції людини стосується ролі зростання мозку. Відомо, що наші предки поступово збільшували об’єм черепа, а отже й розміри мозку, протягом мільйонів років. Це дало людині перевагу в мисленні, плануванні, соціальній взаємодії та пристосуванні до складних умов довкілля. Проте нові дослідження ставлять під сумнів однозначно позитивне значення цього процесу, адже збільшення мозку могло мати і приховану ціну.
Ранні види Homo піддавалися природному відбору на користь більших обсягів мозку, що, мабуть, допомагало їм адаптуватися до умов навколишнього середовища, що змінюються. Але великий мозок, хоч як це дивно, мав і недоліки. Хоча його вага становить близько 2% від маси тіла, мозок витрачає значну частину енергії організму навіть у стані спокою — приблизно 20%. Подальше збільшення розмірів мозку, як вважає нейробіолог Джеффрі Стайбел з Університету Тафтса (США), могло стати проблемою для виживання в кліматі.
Більший мозок потребує більше енергії. За оцінками науковців, орган, що становить лише кілька відсотків маси тіла, споживає до 20% усієї енергії організму. Це означає, що стародавні люди мали постійно забезпечувати себе достатнім харчуванням, щоб підтримувати роботу мозку. У періоди кліматичних змін чи дефіциту ресурсів така «енергетична залежність» могла ставати фатальною.
Археологічні та антропологічні дані свідчать, що кілька видів гомінінів, які мали значно більший мозок, ніж їхні попередники, у певний момент зникли. Це породжує припущення: можливо, саме складність у підтриманні такого «дорогого» органу в умовах нестабільного середовища зробила їх більш уразливими. Водночас інші види, які зберігали менші розміри мозку, але були енергоефективнішими, могли виживати довше.
Дискусія про те, чи збільшення мозку стало фактором ризику для вимирання, залишається відкритою. З одного боку, воно забезпечило розвиток культури, мови, технологій та колективної взаємодії, які стали фундаментом виживання Homo sapiens. З іншого — енергетична «дороговартісність» мозку могла робити стародавні популяції надзвичайно залежними від стабільності навколишнього середовища.
Це дослідження нагадує, що еволюція — це не лінійний шлях до «кращого», а складний баланс переваг і вразливостей. Розширення мозку дало людям унікальні здібності, але одночасно могло підштовхувати окремі гілки еволюції до зникнення. Джерело