У добу раннього Відродження похід до аптеки «на всі 24 години» був неможливим, а знайомі нам знеболювальні чи жарознижувальні просто не існували. Коли люди хворіли, вони зверталися або до малокваліфікованих лікарів, або до спеціальних медичних книжок-порадників. У них детально описувалися рецепти засобів, які нібито мали вилікувати все — від випадіння волосся до шлункових розладів. Склад цих «ліків» сьогодні викликає щонайменше подив: квіти й бур’яни, порошок з ящірок, зуби бегемота і навіть… людські фекалії.
Саме такі дивні практики вдалося підтвердити науковцям, які досліджували стародавні книги з фондів Бібліотеки та дослідницького інституту Джона Райлендса при Манчестерському університеті. Там зберігаються дві медичні праці німецького офтальмолога Бартоломеуса Фоґтґерра, видані у 1531 році. Одна з них має промовисту назву — «Як зцілювати та виганяти всі недуги й хвороби людського тіла».
Замість того щоб лише перечитувати тексти, дослідники пішли далі. Вони вирішили з’ясувати, чи справді люди користувалися цими рецептами. Для цього вперше в історії вивчення медицини епохи Відродження застосували протеоміку — аналіз білків, що залишилися на сторінках книг.
Стародавній том помістили до спеціальної лабораторії, де його сфотографували не лише у звичайному світлі, а й у ультрафіолетовому та інфрачервоному спектрах. Так вдалося побачити органічні залишки, невидимі для людського ока. Вони свідчили: ці книги не просто читали — за ними реально готували ліки, іноді навіть додаючи власні інгредієнти, яких у рецептах не було.
Подальший аналіз білків підтвердив це. На сторінках, присвячених боротьбі з облисінням, знайшли сліди бука, крес-салату та розмарину. Інші рецепти містили капусту й олію редьки — і білкові «відбитки» цих рослин також були присутні. Зустрічалися й сліди цикорію, люпину, сої, лілії та евкаліпта, що натякає на активні домашні експерименти.
Та деякі знахідки вражають навіть за сучасними мірками. Один із рецептів радив мити голову людськими випорожненнями. І на відповідній сторінці вчені справді виявили білок ліпокалін, який походить із вмісту нічного горщика. Саме його вважали корисним для зменшення запалень.
Ще екзотичнішими були «тваринні» ліки. У XVI столітті Європу захоплювала мода на все заморське, і медицина не стала винятком. Ящірки, черепахи та навіть бегемоти вважалися справжніми «ходячими аптеками». Аналіз показав наявність білків, пов’язаних з ящірками та панцирами черепах, поруч із черговими засобами від випадіння волосся. У тогочасних текстах також згадували олію з ящірок або порошок із їхніх голів.
Зуби бегемота цінували як ліки від зубного болю, головного болю та навіть геморою. Його жир використовували для зниження температури, попіл — для догляду за шкірою, а з кісток робили зубні протези.
Втім, не всі рекомендації були безглуздими. Деякі рослини, згадані в книгах, дійсно містять корисні антиоксиданти — наприклад, женьшень. Хоча тодішні лікарі не знали про мікроби чи клітини, їхні уявлення про «баланс» в організмі стали раннім кроком до розуміння складності людського здоров’я.
На думку дослідників, такі міждисциплінарні методи дозволяють по-новому поглянути на минуле. Аналіз білків не лише оживляє сторінки старих книг, а й показує, як люди насправді лікувалися, експериментували й шукали порятунок від хвороб у світі, де медицина була сумішшю знань, віри та відчаю.
Дослідження опубліковане в журналі American Historical Review і вже зараз змінює наше уявлення про медицину епохи Відродження.