У північній Норвегії вчені перевірили напрочуд просту ідею: а що буде, якщо просто підняти рівень води в осушених торфовищах? Дворічний польовий експеримент у долині Пасвік, на найпівнічніших у світі сільськогосподарських торф’яниках, показав — такий крок може різко скоротити викиди парникових газів і майже зробити ці землі кліматично нейтральними.
Чому торфовища такі важливі для клімату
Незаймані торфовища — одні з найбільших природних «сховищ» вуглецю на планеті. Через постійно високий рівень води в ґрунті майже немає кисню, тож рослинні рештки розкладаються дуже повільно. За тисячі років вони накопичуються у вигляді торфу, надійно утримуючи вуглець у землі.
Проблеми починаються, коли торфовища осушують для сільського господарства. Кисень проникає в ґрунт, мікроорганізми активізуються, і накопичений за століття вуглець швидко перетворюється на вуглекислий газ, який потрапляє в атмосферу.
Північ — не Південь
У Європі й Скандинавії торфовища осушують ще з XVII століття, і вплив цього процесу на клімат добре вивчений — але переважно в помірних регіонах. Арктичні та субарктичні торфовища залишалися «білою плямою».
А між тим умови там зовсім інші: холодніший клімат, коротке літо, але з майже безперервним світловим днем. Усе це може сильно змінювати баланс парникових газів.
«Ми знаємо, що в тепліших регіонах підняття рівня ґрунтових вод зазвичай зменшує викиди CO₂, — пояснює дослідник NIBIO Юньбін Чжао. — Але водночас у перезволоженому ґрунті може зрости викид метану або закису азоту. Тому важливо дивитися не на один газ, а на загальний баланс».
Польовий експеримент у Пасвіку
У 2022–2023 роках команда Чжао провела детальний експеримент на дослідній станції Свонговд у Північній Норвегії. Спеціальні автоматичні камери кілька разів на день вимірювали викиди вуглекислого газу, метану та закису азоту.
Дослідники порівнювали п’ять ділянок із різними умовами: різний рівень ґрунтових вод, кількість добрив і частота скошування трави. Головне питання було простим: чи може підвищення рівня води суттєво покращити кліматичний баланс таких земель?
Менше CO₂ — без «побічних ефектів»
Результати виявилися обнадійливими. Коли торфовища були сильно осушені, вони викидали стільки ж CO₂, як і подібні поля в південніших регіонах. Але коли рівень води піднімали до 25–50 см нижче поверхні ґрунту, викиди різко падали.
Важливо, що за таких умов метан і закис азоту не зростали. У підсумку загальний баланс парникових газів ставав значно кращим — а інколи поле навіть поглинало трохи більше CO₂, ніж викидало.
«Ми вперше змогли побачити повну картину, бо вимірювали викиди цілодобово, — каже Чжао. — Так ми зафіксували короткі сплески й добові коливання, які часто залишаються непоміченими».
Чому це особливо добре працює на Півночі
Здавалося б, вологий ґрунт має зменшувати активність рослин і їх здатність поглинати CO₂. Але в північних умовах ефект виявився іншим.
За високого рівня води поле починає «працювати в плюс» — тобто поглинати більше вуглецю, ніж викидати — вже за меншої освітленості. А довгі літні дні й світлі ночі дають багато додаткових годин, коли система залишається в режимі поглинання CO₂.
Втім, температура відіграє ключову роль. Коли ґрунт нагрівається понад 12 °C, мікроорганізми знову активізуються, і викиди зростають. Це означає, що підняття рівня води найбільш ефективне саме в холодному кліматі — і що потепління в майбутньому може зменшити цей ефект.
Добрива, скошування і компроміси
Добрива стимулювали ріст трави, але майже не впливали на викиди газів. А от часте скошування мало зворотний бік: разом із біомасою з поля вивозиться і вуглець.
«Якщо косити надто часто, система може втрачати більше вуглецю, ніж встигає накопичити, навіть за високого рівня води», — пояснює Чжао.
Одним із рішень може стати палюдикультура — вирощування рослин, які добре почуваються на вологих ґрунтах і дозволяють поєднати виробництво біомаси зі збереженням вуглецю в ґрунті.
Один рецепт не для всіх
Дослідники також помітили великі відмінності навіть у межах одного поля: одні ділянки активно поглинали CO₂, інші — навпаки.
«Це означає, що універсальні підходи до обліку викидів можуть не працювати, — підсумовує Чжао. — Нам потрібні точніші вимірювання і більш гнучке управління водним режимом, з урахуванням місцевих умов».
Висновок простий: іноді для сильного кліматичного ефекту не потрібні складні технології. Достатньо правильно повернути воду туди, де вона була завжди.