Доводячи давню теорію, дослідники виявили, що рифові проходи не лише забезпечують кровообіг у коралах, але й допомагають підтримувати їхнє здоров’я, пропускаючи солону воду та транспортуючи ключові поживні речовини. У новому новаторському дослідженні, проведеному вченими з Массачусетського технологічного інституту, дослідники довели теорію про те, що острівні річки допомагають формувати та підтримувати здоров’я рифу, а не впливають на нього негативно. Ці результати мають на меті змінити зусилля щодо збереження природи на краще.
У статті, опублікованій у рецензованому журналі Geophysical Research Letters, команда вчених з MIT описала рифові проходи як «глибокі, судноплавні канали, що розсікають коралові рифи навколо вулканічних островів». Це, по суті, широкі канали, що прорізають корали та служать каналами для фільтрації океанської води та поживних речовин. Оскільки багато рифових проходів утворюються поблизу басейнів великих острівних річок, дослідники раніше припускали, що між ними існує зв’язок. Однак ця теорія залишалася недоведеною досі.
Автори останнього дослідження показали, «як коралові рифи вирівнюються з місцями, де річки відходять від узбережжя острова». Ці водні канали відіграють безпосередню роль у зустрічі прісноводного водоймища з морем, забезпечуючи циркуляцію по всьому рифу та підтримуючи здоров’я коралів, пропускаючи солону воду та транспортуючи ключові поживні речовини, пояснюється в прес-релізі MIT. Дослідження впливає на розуміння вченими того, як формуються та функціонують коралові рифи, оскільки в останні роки точаться численні дискусії щодо цієї симбіотичної взаємодії.
Річки корисні для коралових рифів
Дослідники Массачусетського технологічного інституту зосередилися на Островах Товариства, ланцюжку в південній частині Тихого океану навколо Таїті та Бора-Бора. Однак пандемія обмежила їхню здатність працювати на місці, оскільки їм довелося покладатися на супутникові знімки та карти. Провідні автори дослідження, професор Тейлор Перрон, та аспірантка Меган Гіллен виявили, що «рифові проходи — це глибокі канали, що прорізають рифові бар’єри та відмілини, що сприяють циркуляції, зумовленій хвилями та припливами. Ці проходи регулюють потік між лагуною та океаном».
«Добре відомо, що річки, що скидають прісну воду та осад з островів, впливають на структуру та склад рифів», – додали автори дослідження. Однак, чи існував прямий зв’язок між гирлами великих острівних річок та рифовими проходами?
Завдяки геопросторовому аналізу архіпелагу, дослідники виявили, що річкові басейни стікають до частин рифу, по суті створюючи підводну магістраль. Річкова ерозія фактично формує ці коралові утворення. Річки, що течуть до океану, з часом створили ці розмиті западини на береговій лінії.
Два механізми формування рифових проходів
Автори дослідження визначили два механізми формування рифових проходів, зумовлені річками: врізання рифів та вторгнення очерету. Врізання стосується того, як «річки врізають проходи в рифи, що оголюються, коли рівень моря знижується». Вторгнення стосується ситуації, коли «старі русла річок на суші зберігаються як проходи, коли рівень моря підвищується».
«Рифи мігрують до островів у міру підвищення рівня моря, намагаючись встигати за зміною середнього рівня моря», – зазначив Гіллен. У дослідженні також зазначається, що результати «показують, як річки можуть підтримувати здоров’я рифів протягом геологічних часових рамок, покращуючи циркуляцію води між лагунами та океанами».
«Сьогодні багато дискусій щодо річок та їхнього впливу на рифи були негативними через вплив людини та наслідки сільськогосподарської практики», – сказала Гіллен. «Це дослідження показує потенційні довгострокові переваги, які річки можуть мати для рифів, що, я сподіваюся, змінить парадигму та підкреслить природний стан річок, що взаємодіють з рифами», – додала вона.
Тепер, маючи ці знання підтвердженими, Гіллен досліджуватиме, як можна спроектувати річки для сприяння циркуляції води та здоров’ю рифів. Ви можете переглянути повне дослідження в журналі Geophysical Research Letters.