Антарктида втрачає лід і випускає ртуть у світовий океан: вчені попереджають про нову загрозу. Антарктиду часто уявляють останнім майже недоторканим куточком планети. Проте нове дослідження показує, що навіть цей крижаний континент уже понад два століття накопичує промислове забруднення — і тепер починає повертати його назад у океан.
Мова йде про ртуть, один із найнебезпечніших токсичних елементів для людини та екосистем. Вона потрапляє в довкілля природним шляхом — через вулкани та руйнування гірських порід. Але з початком індустріальної епохи, спалюванням викопного палива та розвитком гірничої промисловості її концентрація різко зросла.
Довгий час Антарктида виконувала роль своєрідної «пастки» для ртуті: забруднення осідало в снігу та льоді й залишалося там на тисячоліття. Це частково стримувало потрапляння токсину в морські харчові ланцюги. Однак потепління змінює ситуацію.
Крижаний архів перетворюється на джерело забруднення
Команда вчених під керівництвом еколога Ченчженя Чжоу з Пекінського університету проаналізувала осадові керни з району Антарктичного півострова — регіону, де танення льоду відбувається найшвидше.
Результати виявилися тривожними. Шельф Антарктичного півострова накопичує ртуть удвічі швидше, ніж середній показник для шельфів світу, а з середини XIX століття швидкість її накопичення зросла приблизно на 160%.
Частина ртуті надходить до Антарктиди через атмосферу: вона переноситься на великі відстані, осідає на поверхні океану, а потім знову може повертатися в повітря. Але дослідники виявили ще один механізм — танення льоду та ерозія вивільняють ртуть, яка десятиліттями й століттями була замкнена всередині континенту.
За оцінками авторів, через цей процес потік ртуті із суші до океану збільшився більш ніж у п’ять разів.
Найнебезпечніша форма — метилртуть
Проблема не обмежується самим елементом. У морському середовищі бактерії можуть перетворювати ртуть на метилртуть — сильний нейротоксин, який накопичується в організмах.
Саме ця форма переходить від водоростей до криля, риби, а потім до морських птахів, тюленів і китів. Останні спостереження вже показують підвищені концентрації ртуті в деяких антарктичних видах, зокрема в антарктичній зубатці та великих хижих рибах.
Наслідки можуть вийти за межі Антарктиди
Південний океан є важливою частиною глобальної океанічної системи, тому вчені не виключають, що наслідки можуть поширитися далеко за межі полярних широт. Поки що масштаби цього впливу оцінюються, але дослідники наголошують: кліматичне потепління робить старі запаси ртуті активним вторинним джерелом забруднення.
Що робити?
Всесвітня організація охорони здоров’я відносить ртуть до десятки хімічних речовин, що становлять найбільшу загрозу для здоров’я людини. І хоча картина виглядає похмуро, у неї є важлива особливість: проблема пов’язана з діяльністю людини.
Вчені прямо вказують на головний чинник — спалювання викопного палива, яке одночасно збільшує викиди ртуті та прискорює танення антарктичних льодів. Іронія в тому, що лід, який десятиліттями приховував наслідки індустріалізації, тепер починає їх повертати. Антарктида стає не лише жертвою глобального потепління, а й джерелом нового забруднення, яке може вплинути на океанічні екосистеми всього світу. Дослідження було опубліковано в PNAS.