Прибережні ліси Бразилії сприяли безперервній міграції дерев між Амазонськими та Атлантичними тропічними лісами. ДНК-аналіз дерев роду Inga показав численні випадки міграції, головним чином з Амазонії. Нове дослідження виявило, що ліси вздовж бразильських річок слугували природними коридорами, дозволяючи видам дерев мігрувати між Амазонським і Атлантичним лісами протягом мільйонів років.
Попри сотні миль сухих лісів і саван, які є непридатними для більшості тропічних дерев, ці прибережні ліси сприяли переміщенню видів упродовж часу. Раніше вчені вважали, що дерева могли переміщатися між двома тропічними лісами лише в доісторичні періоди вологого клімату, коли значна частина Південної Америки була вкрита суцільними дощовими лісами.
Безперервний обмін видами
Однак нове дослідження, проведене Королівським ботанічним садом Единбурга (RBGE) та Університетом Ексетера, розповідає іншу історію.
“Замість того, щоб відбувався обмін видами лише в певні вологі періоди минулого, ми виявили, що цей процес тривав постійно”, — зазначив доктор Джеймс Ніколлз із RBGE. “Ймовірно, це відбувалося поступово: покоління дерев розросталися вздовж ‘автомагістралей’, які створюють річки, що протікають через сухі екосистеми Бразилії”.
Дослідницька група, до якої входили й бразильські вчені, вивчила 164 види дерев роду Inga, які поширені в тропічних лісах Латинської Америки. Аналізуючи ДНК, вони відновили родовід цих дерев, відстеживши моменти розходження видів від їхніх предків. Потім вони нанесли на карту місця поширення кожного виду, що дозволило їм простежити шляхи міграції між Амазонським і Атлантичним лісами.
Відстеження шляхів міграції дерев
Дослідники виявили 16–20 “подій поширення”, коли види з Амазонії прибули в Атлантичний ліс і успішно там закріпилися. Ці події відбувалися протягом усієї еволюційної історії Inga, а не лише в періоди, коли вологі ліси покривали більшу частину Бразилії.
Водночас дослідження виявило лише один або два випадки, коли дерева переміщувалися в зворотному напрямку – з Атлантичного лісу до Амазонії. Вчені вважають, що це може бути пов’язано з відмінністю в розмірах лісів – велетенська Амазонія просто виробляє більше насіння, яке може поширюватися далі.
Необхідність збереження прибережних лісів
Ці висновки підкреслюють важливість охорони прибережних лісів, які захищені законом у Бразилії. Професор Тобі Пеннінгтон з кафедри географії та Інституту глобальних систем Університету Ексетера, а також RGBE, зазначив:
“Цей правовий захист і зусилля щодо збереження прибережних лісів мають величезне значення для довготривалого збереження екосистем. Наше дослідження також відкриває нові горизонти у розумінні неймовірного біорізноманіття Атлантичного лісу, який містить приблизно на 3 000 видів рослин більше, ніж бразильська Амазонія. Нині збережено лише 20% Атлантичного лісу. У короткостроковій перспективі нам потрібно захистити ці безцінні ліси, а в довгостроковій – забезпечити їхній зв’язок з іншими природними зонами.”