Наземні поглиначі вуглецю зросли на 30% з 1992 по 2019 рік, причому більша частина вуглецю зберігається в неживих резервуарах, а не в лісах, що спонукає до оновлення кліматичних моделей. Останні дослідження показали, що запаси вуглецю в наземних екосистемах збільшуються, допомагаючи компенсувати приблизно 30% викидів вуглекислого газу, спричинених людською діяльністю. Загальне значення наземних поглиначів вуглецю добре вивчене, оскільки його можна оцінити, аналізуючи глобальний вуглецевий баланс, включаючи антропогенні викиди, накопичення вуглецю в атмосфері та поглинання океанами.
Однак дослідники досі мало знають про те, як вуглець розподіляється серед різних наземних резервуарів, таких як жива рослинність (переважно ліси) та неживі резервуари, зокрема органічна речовина ґрунту, донні відкладення озер і річок, а також водно-болотні угіддя.
Неживий вуглець переважно походить від розкладання мертвих рослин і тварин, що згодом стає джерелом їжі для ґрунтових організмів. Хоча процеси накопичення вуглецю в живій біомасі, особливо фотосинтез, добре зрозумілі, зміни в неживих резервуарах залишаються маловідомими та надзвичайно складними для вимірювання.
Дослідники оцінили коливання загальних запасів наземного вуглецю, узгодивши набір глобальних оцінок, заснованих на різних технологіях дистанційного зондування та польових даних, зібраних у період з 1992 по 2019 рік. Вони поєднали ці оцінки з останніми даними про вуглецеві обміни між сушею, атмосферою та океанами, щоб розподілити накопичений вуглець між живими та неживими резервуарами.
30% зростання наземних поглиначів вуглецю за останнє десятиліття
Команда дослідників, очолювана Іноном Бар-Оном (Каліфорнійський технологічний інститут), виявила, що приблизно 35 гігатонн вуглецю було накопичено на поверхні Землі між 1992 і 2019 роками. Це накопичення зросло на 30% за останнє десятиліття – з 0,5 гігатонн на рік до 1,7 гігатонн на рік. Проте рослинність, головним чином ліси, становить лише 6% цього приросту.
Досі вважалося, що ліси є основними поглиначами вуглецю, проте через зміни клімату та антропогенні фактори (лісові пожежі, вирубка тощо) вони стають дедалі вразливішими й у деяких випадках можуть викидати майже стільки ж вуглецю, скільки накопичують. Незважаючи на це, вони залишаються важливими резервуарами вуглецю, які потрібно захищати.
Основні наземні поглиначі вуглецю є більш стабільними
Результати показують, що значна частина наземного накопичення вуглецю пов’язана з похованням органічного вуглецю в анаеробних середовищах, таких як донні відкладення природних і штучних водойм. Ще більш несподіваним стало відкриття, що значна частина поглиначів вуглецю може бути пов’язана з людською діяльністю – зокрема, будівництвом гребель, штучних ставків або навіть використанням деревини.
Позитивний висновок дослідження полягає в тому, що більшість наземних запасів вуглецю накопичуються у більш стабільних формах, ніж у живій рослинності. Через брак даних про накопичення вуглецю в ґрунтах, водоймах та болотах сучасні глобальні моделі рослинності значно переоцінюють роль лісів як наземних поглиначів вуглецю. Це дослідження виявило ключові процеси накопичення вуглецю, які не враховуються у чинних моделях. Отже, ці нові дані можуть стати цінним ресурсом для майбутніх досліджень та оновлення кліматичних моделей.