Мікро- і нанопластик знаходять всюди: у ґрунті, воді та повітрі. Раніше дослідники запропонували чимало оригінальних варіантів видалення цих усюдисущих частинок, але нещодавно з’ясувалося, що одним ефективним методом очищення від них питної води люди користуються з давніх-давен.
Про давно знайоме рішення розповіли фахівці в галузі біомедичної інженерії та вивчення мікропластику з Медичного університету Гуанчжоу та Цзінаньського університету (обидва в КНР). Їхній експеримент показав, що кип’ятіння води з підвищеним вмістом кальцію (ще її називають жорсткою) видаляють з неї більше 80 відсотків мікропластику.
Для дослідження, яке опублікував журнал Environmental Science & Technology Letters, у китайському місті Гуанчжоу взяли зразки водопровідної води різної жорсткості. У них додали три види частинок пластику – полістиролу, поліетилену та поліпропілену – розміром від 0,1 до 150 мікрометрів. Потім зразки протягом п’яти хвилин кип’ятили, а потім остудили та заміряли у воді вміст пластикових частинок.
Річ у тому, що під час кип’ятіння в насиченій мінералами твердій воді з’являється нерозчинний карбонат кальцію СaCO3, простіше кажучи, накип. Дослідники припустили, що вона може пов’язувати частинки пластику і разом із ними випадати в осад.
Так і сталося в експерименті. Ефект очищення найсильніше проявився у зразках з підвищеною жорсткістю, що містили 300 міліграм CaCO3 на літр. Кип’ятіння дозволило видалити до 90 відсотків мікрочастинок пластику, що знаходилися у воді. У м’якій воді (менше 60 міліграм CaCO3 на літр) за допомогою кип’ятіння вдалося позбутися 25 відсотків доданого мікропластику.
Таким чином дослідники продемонстрували, що завдання з очищення питної води від мікропластику вирішується не лише за допомогою дорогих сучасних систем фільтрації, але й у такий простий і перевірений час спосіб, як кип’ятіння, який до того ж забезпечує дезінфекцію.
Вчені додали, що якщо залишки накипу з «закапсульованим» у ній пластиком плавають на поверхні, їх можна прибрати, налив воду через паперовий фільтр для кави.
Проблема повсюдного поширення мікро- та нанопластика викликає все більшу занепокоєність у світі через потенційну небезпеку цих частинок для здоров’я людини. Через крихітні розміри (від менше п’яти міліметрів до одного мікрометра і менше) вони можуть проникати в організм через рот, ніс та інші відкриті частини тіла.
Водночас серед учених немає єдиної думки щодо них. Одні стверджують, що накопичення мікропластику може призводити до різних патологій, у тому числі до пластикозу, при якому відбувається рубцювання у тканинах внутрішніх органів та порушується травлення. У той же час у ВООЗ раніше заявили, що не знайшли переконливих доказів шкоди від мікропластика, що міститься в питній воді.