Останні астрофізичні виміри остаточно підтвердили, що Місяць щороку віддаляється від Землі на 3,8 сантиметра. Це відбувається через складну гравітаційну взаємодію між двома космічними тілами.
Гравітаційне тяжіння Місяця створює на Землі дві водні опуклості: одну, спрямовану до супутника, і другу — у протилежному напрямі. Обертання Землі зміщує ці опуклості вперед щодо положення Місяця. Притягнення, що виникає в результаті, надає Місяцю додатковий імпульс, збільшуючи його швидкість і розширюючи орбіту.
Енергія цього процесу береться від уповільнення обертання Землі. Геологічні дослідження скам’янілих раковин показують, що 70 мільйонів років тому земна доба тривала лише 23,5 години. З того часу день поступово подовжується, хоча зміна становить лише мілісекунди за століття.
Для вимірювання точної відстані до Місяця вчені використовують лазерні промені, спрямовані на відбивачі, встановлені на місячній поверхні місіями «Аполлон» та «Луна». Час проходження світла туди та назад дозволяє розрахувати відстань із сантиметровою точністю.
Через десятки мільярдів років цей процес може призвести до гравітаційного блокування, коли період обертання Землі зрівняється з періодом обігу Місяця. Однак задовго до цього, приблизно за мільярд років, посилення сонячної активності викличе випаровування земних океанів, що зупинить процес віддалення Місяця.