На Тибетському нагір’ї виявили докази того, що лід на плато Гулія може зберігати кліматичну історію Землі, яка сягає понад 128 тисяч років у минуле. Це означає, що частина гірського льоду могла пережити значні зміни клімату після останнього льодовикового періоду.
Результати дослідження розширюють відомий часовий діапазон льодових записів цього регіону більш ніж на 100 тисяч років. Вони також дають науковцям рідкісну можливість з’ясувати, як високогірні льодовики зберігалися протягом тривалих кліматичних змін. Роботу опублікували в журналі Science Advances.
Два зразки льоду підтвердили схожість кліматичних записів
Дослідники проаналізували крижані керни, відібрані на плато Гулія у 1992 та 2015 роках. Попри те, що зразки отримали з різницею у 23 роки, вони продемонстрували надзвичайно схожі закономірності в співвідношенні ізотопів кисню.
Ці ізотопи допомагають відновлювати умови минулого, зокрема зміни температури та особливості формування опадів. Подібність результатів свідчить, що льодовий масив здатний зберігати відтворювану інформацію про давній клімат.
Керівник дослідження Лонні Томпсон, професор наук про Землю в Університеті штату Огайо, наголосив, що повторюваність результатів має вирішальне значення для правильного тлумачення льодових записів. Якщо зразки, отримані через десятиліття, показують однакові закономірності, це допомагає краще зрозуміти, як лід зберігає інформацію з часом.
Як визначили вік давнього льоду
Встановити вік льоду, який міг залишатися замерзлим понад сто тисяч років, непросто. Для уточнення хронології міжнародна команда застосувала методи датування, засновані на радіоактивних ізотопах берилію та хлору.
Науковці використали хімічні сліди події, відомої як Лашампська геомагнітна екскурсія. Понад 41 тисячу років тому магнітне поле Землі зазнало значних змін, які залишили характерні ознаки в природних архівах. Ці маркери допомогли дослідникам уточнити часову шкалу льодового керна.
Потім результати зіставили з даними про ізотопи кисню, збереженими у відкладеннях печер Тибетського нагір’я. Сукупність доказів дала підстави припустити, що запис із плато Гулія охоплює період понад 128 тисяч років.
Раніше вважалося, що кліматична історія цього льоду сягає лише середини голоцену — геологічної епохи, яка почалася приблизно 11 700 років тому. Нові результати свідчать, що принаймні частина льоду значно давніша.
Чому ця знахідка важлива для історії клімату
Крижані керни є одним із найцінніших джерел інформації про давні умови на планеті. Коли сніг накопичується та ущільнюється, у шарах льоду зберігаються хімічні сліди атмосфери й навколишнього середовища. Вивчаючи їх, науковці можуть реконструювати кліматичні зміни протягом тисячоліть.
Вік льоду має вирішальне значення для таких реконструкцій. Якщо хронологія визначена неправильно, навіть добре збережені зразки можна інтерпретувати хибно.
Високогірне розташування плато Гулія та особливості навколишнього рельєфу могли сприяти збереженню давнього льоду. Тепер дослідники сподіваються точніше встановити, коли формувалися великі льодові масиви, як довго вони існували та коли починали відступати.
Які дослідження проведуть далі
Команда планує вивчити додаткові зразки, щоб з’ясувати, як інші показники давнього клімату узгоджуються з новою часовою шкалою. Це може допомогти переглянути деякі попередні інтерпретації та відновити детальнішу картину кліматичних змін у регіоні.
Водночас результати не означають, що весь лід на плато має однаковий вік або що кожен його шар зберігся без змін протягом усього цього періоду. Вони вказують на те, що льодовий архів може бути значно давнішим, ніж вважали раніше.
Точніша хронологія допоможе краще зрозуміти природні цикли Землі та те, як льодовики реагували на масштабні зміни навколишнього середовища. У цьому сенсі давній лід Тибету є не просто замерзлою водою, а потенційно цінним архівом історії нашої планети.