У кишківнику дрібних пернатих динозаврів знайшли сліди м’ясоїдності

Китайські палеонтологи, вирішуючи еволюційну суперечку про дієту дрібних птахоподібних динозаврів, виявили переконливі докази їхніх харчових уподобань. Каскад спектральних аналізів допоміг виявити у кишківнику пернатих ящерів переконливі сліди хижацтва. Нові дані допомагають оцінити дієту стародавніх тварин предметно, а не лише на основі будови їх дивних кінцівок.

Шість років тому на північному заході Китаю палеонтологи виявили залишки двох раніше невідомих динозаврів сімейства Alvarezsauridae. Альваресзавріди — пернаті тероподи, яких у свій час вважали примітивними птахами. Це дрібні, що рідко виростають до двох метрів у довжину динозаври, що населяли землю з кінця юрського до кінця крейдяного періоду. Китайська знахідка заповнила еволюційну прогалину між ранніми та пізніми формами альваресзаврів.

Річ у тому, що передні кінцівки верхньокрейдових видів цього сімейства помітно вкоротилися. Дійшло до того, що ліньхенік (Linhenykus), який жив приблизно 80 мільйонів років тому, мав лише один пальець і пазурі. Тіло їх теж стало дрібнішим, і таку метаморфозу пояснили зміною харчових уподобань: замість м’яса інших тварин альваресзавриди стали їсти комах. Справді, пазурі трипалі лапи тероподів більше підходять хижакам, а кого можна було спіймати і втримати короткими кінцівками, якими, ймовірно, було зручніше копати?

Гіпотеза переходу до комахоїдності, однак, так і залишилася гіпотезою, оскільки прямих підтверджень не було. На основі лише змін будови тіла цих тероподів не можна пояснювати їх харчові звички. Але в новому дослідженні китайські палеонтологи (серед них працювали двоє фахівців, які в 2018 році знайшли еволюційні ланки, що не вистачали) розповіли про вміст кишечника ранньокрейдового альваресзавру. Результати дають перші наочні свідчення їхньої реальної дієти. Препринт статті опубліковано на сайті bioRxiv.org.

Дослідники вивчили зразки трьох альваресзавридів: юрського Haplocheirus sollers віком близько 160 мільйонів років, пізньодрібного Shuvuuia deserti і Bannykus wulatensis, що займає проміжне положення. Серед залишків останнього збереглися фрагменти травної системи – кишечник із ймовірними залишками їжі. Матеріал давно мінералізувався, тому щоб перевірити, що належало ящеру, а що — геологічним відкладенням, фахівці розглянули склад часток за допомогою енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії та електронно-зондового мікроаналізу.

Через скануючий електронний мікроскоп палеонтологи розглянули уламки твердих тканин. Серед залишків м’яких тканин це стало найпереконливішим слідом стародавньої їжі. Ще один етап – раманівська спектроскопія – допоміг виявити мітки, характерні для кісток та м’яса видобутку. Хітін і рослинні рештки не знайшлися: це говорить про те, що остання трапеза B.wulatensis була зовсім не вегетаріанською.

Убогі дані про будову щелепи цього ящера вказували на подібні переваги з пізніми видами на кшталт шувууйї, тобто на гіпотетичну комахоїдність. Однак нові результати із цим сперечаються: значна кількість фосфату кальцію в кишківнику B.wulatensis типова для кісток та зубів. Той же матеріал часто знаходять у травній системі та копролітах хижих динозаврів, адже вони майже не жують і ковтають шматками.

Проте виключити можливість комахоїдної дієти проміжних форм альваресзавридів вчені не можуть. Перехід до таких харчових звичок залишається потенційним і, якщо трапився, то, за словами палеонтологів, на пізніх етапах еволюції цих птахоподібних тероподів і збігся зі зменшенням тіла. Довжина B.wulatensis, за даними порівняльної анатомії, сягала метра, а вага — до 24 кілограмів.