Аналіз геному може багато розповісти не тільки про колір очей і шкіри, але і спосіб життя. Вивчаючи ДНК пізніх неандертальців по всій Європі, вчені склали картину про них як єдину метапопуляцію. Знахідка скелета «Торін» похитнула ці уявлення. Перед нами — представник невеликої групи, яка мешкала поблизу родичів, але не вступала в контакт.
Неандертальці населяли Євразію одночасно із сапієнсами та вимерли приблизно 40 тисяч років тому. Вчені запропонували кілька концепцій їхнього зникнення, які головним чином стосуються зовнішніх факторів, — від зміни клімату, виверження вулкана до інверсії магнітного поля планети. Внутрішні причини, що сприяли вимиранню, вивчені дуже мало. Хоча палеогенетика та остеологія дають деякі натяки.
З’ясувалося, що сибірські та пізні європейські неандертальці формували невеликі групи, які слабо взаємодіяли одна з одною. Їх характерні мінімальний ефективний обсяг популяції, показує середнє число особин, які забезпечують розвиток, і сліди імбридингу, тобто близькоспорідненого схрещування. Наскільки це загальна характеристика вигляду, залишалося незрозумілим.
Досі найбільшу розбіжність між неандертальськими геномами виявляли між алтайськими представниками, які мешкали 120 тисяч років тому у Денисовій печері, та європейськими з печери Віндія у Хорватії віком 40 тисяч років. Нещодавні наукові роботи показали, що 105 тисяч років тому населення розрослося, породивши три лінії неандертальців: у Сибіру, на Кавказі та в Європі. Проте вчені не побачили у яких ознаки різних популяцій.
У 2015 році в скельному укритті Мандрін на півдні Франції виявили частини неандертальського скелета найкращої безпеки. Його назвали «Торін» на честь героя саги Джона Р. Толкіна.
Печера примітна тим, що її верхні шари осаду містять свідчення перебування останніх неандертальців і сучасних людей між 65 і 41 тисячами років тому. Вчені витягли понад 60 тисяч кам’яних та 70 тисяч кісткових фрагментів фауни. Є сліди вогнищ, у всіх шарах залишки гомінідів.
Майже за 10 років витягли кілька фрагментів кістяка «Торін», розкопки повільно продовжуються. Головне — частково збереглися щелепи та зуби. За ними дослідники визначили, що це типовий дорослий неандерталець, проте з незвичайною зубною аномалією: у нього два четверті моляри. Такого ще не зустрічали у людей плейстоцену. У сучасних жителів подібна аномалія винятково рідкісна.
Для визначення віку застосували комплекс методів, включаючи уран-свинцевий. Найбільш надійні оцінки – 52-42 тисячі років тому.
Генетичний аналіз показав, що лінія, до якої належав «Торін», відокремилася від неандертальської предкової популяції 105 тисяч років тому. Тест на перенесення генів між основною популяцією та сучасними людьми виявив ізольованість спільноти «Торіна» протягом 50 тисяч років. Це були одні з останніх неандертальців у цій частині Європи.
«Отже, ми маємо дві популяції неандертальців, між якими 10 днів шляху, які повністю ігнорували один одного. Таке складно уявити для сапієнсів, щодо цього неандертальці були іншими», — пояснив першовідкривач «Торіна», палеоантрополог Лудовик Слімак з Університету Поля Сабатьє (Франція). Стаття, де він перший автор, вийшла у журналі Cell Genomics.
Це відкриття порушило нові питання про причини вимирання неандертальців. Відомо, що ізоляція невигідна для розвитку виду. Неясно, наскільки локальною була ця популяція, яким є коріння її матеріальної культури (автори дослідження назвали її постнерон’єнською II).
Генетично найближчий «Торіну» — неандерталець із Гібралтару. Має бути, чи вони становили одну гілку. “Це означає, що існувала невідома поки що популяція середземноморських неандертальців, які населяли територію від західної точки Європи до долини Рони у Франції”, – припустив Слимак.
Принагідно дослідники зробили ще одне відкриття – крім «Торіна», виявили ще одну неандертальську лінію, що походить з Ле-Коте на південному заході Франції. Тож у Європі мешкали щонайменше дві, а то й три популяції останніх неандертальців.