Світ недостатньо підготовлений до наслідків зміни клімату, а коштів, які спрямовують на захист від них, критично мало. Навіть якщо міжнародне фінансування адаптації для країн, що розвиваються, вдасться потроїти до 2035 року, воно покриє лише 20–29% їхніх потреб. Про це йдеться у звіті Програми ООН з навколишнього середовища.
Автори документа наголошують: через недостатні заходи зі скорочення викидів і підготовки до кліматичних змін втрати та збитки вже зростають. Водночас реалізацію адаптаційних заходів гальмують інституційні перешкоди, а доступне фінансування не відповідає масштабам проблеми.
«Світ не готовий адаптуватися навіть до нинішніх кліматичних умов, не кажучи вже про наслідки перевищення порога в 1,5°C», — заявила виконавча директорка UNEP Інгер Андерсен. Вона закликала країни активізувати зусилля напередодні кліматичної конференції COP31 у Туреччині та збільшувати фінансування адаптації.
Потреби значно перевищують доступні кошти
У 2024 році міжнародне державне фінансування адаптації, яке розвинені країни спрямували державам, що розвиваються, становило від 28,2 до 31,7 млрд доларів. Це приблизно на 1 млрд доларів більше, ніж роком раніше.
Однак, за центральною оцінкою звіту, до 2035 року країнам, що розвиваються, щороку знадобиться близько 305 млрд доларів. Цю цифру розрахували на основі національно визначених внесків, національних планів адаптації та модельних оцінок. Вона переважно не враховує потреб приватного сектору, які можуть майже подвоїти загальну суму.
Рішення Global Mutirão, ухвалене на COP30, передбачає прагнення щонайменше потроїти міжнародне фінансування адаптації до 2035 року. Залежно від базового рівня розрахунку це може збільшити щорічні надходження до 85–120 млрд доларів. Проте з урахуванням інфляції така сума покриє лише 20–29% потреб.
Для найменш розвинених країн і малих острівних держав ситуація може бути дещо кращою: потроєння фінансування для них потенційно забезпечить 49–83% необхідних коштів.
Фінансування зростає, але цього недостатньо
У звіті є й позитивні тенденції. Зокрема, фінансові внески між країнами, що розвиваються, збільшилися з 3,8 млрд доларів у 2019 році до 9,6 млрд у 2024-му. Йдеться про підтримку через багатосторонні банки розвитку та безпосередню співпрацю між країнами Глобального Півдня.
Зростають і приватні інвестиції в адаптацію. Однак вони переважно покривають потреби самого приватного сектору або фінансуються коштом країн, що розвиваються. Тому їхній внесок у скорочення дефіциту фінансування заходів суспільного значення може становити лише 15–20%.
Окремо UNEP звертає увагу на інституційні умови. Для перетворення планів на реальні заходи урядам потрібно вдосконалювати кліматичне законодавство, координацію між відомствами та рівнями влади, механізми управління фінансами й обмін досвідом.
Втрати та збитки потребують окремої підтримки
Через недостатнє скорочення викидів і слабку адаптацію кліматичні втрати та збитки продовжують накопичуватися. Водночас фінансування для подолання таких наслідків не відповідає визначеним потребам, а складні процедури й обмежені можливості країн ускладнюють отримання допомоги.
Показовим прикладом став перший раунд роботи Фонду реагування на втрати та збитки: країни подали запити на загальну суму 2,8 млрд доларів, тоді як початковий обсяг фінансування фонду становив лише 342 млн доларів.
UNEP наголошує, що для ефективнішої підтримки потрібні кращі можливості оцінювання збитків, передбачуване фінансування, технічна допомога та простіші процедури доступу до коштів. Важливо також залучати постраждалі громади до ухвалення рішень щодо реагування на кліматичні втрати.
Автори звіту підкреслюють: збільшення фінансування саме по собі не розв’яже проблему. Потрібні також дієві інституції та практичне втілення адаптаційних заходів, адже навіть амбітні фінансові цілі не гарантують захисту від дедалі сильніших кліматичних наслідків.