Морські теплові хвилі зупиняють природний вуглецевий насос Землі
Коли ми думаємо про зміну клімату, уявляємо танення льодовиків, пожежі та спеку на суші. Але справжня битва за стабільність клімату розгортається у глибинах океану. Нові дослідження показують, що морські теплові хвилі — періоди аномально високих температур у морській воді — почали серйозно впливати на головний механізм регулювання клімату планети: природний вуглецевий насос.
Цей насос — складна система, за допомогою якої океан поглинає вуглекислий газ із атмосфери та зберігає його у своїх глибинах на сотні або навіть тисячі років. Коли фітопланктон на поверхні океану використовує CO₂ під час фотосинтезу, він перетворює його на органічну речовину. Після смерті мікроорганізми осідають на дно, «замикаючи» вуглець у морських глибинах. Саме цей процес допомагає стримувати глобальне потепління.
Однак зростання температури океану різко змінює ці умови. За словами дослідників із Центру океанографії Вудс-Хоул (США), морські теплові хвилі можуть повністю паралізувати цей механізм. Коли поверхня води нагрівається, утворюється стійкий шар теплої води, який заважає змішуванню з холоднішими, поживними водами знизу. Без цих поживних речовин фітопланктон не може нормально рости, і швидкість поглинання вуглецю падає.
«Морські теплові хвилі діють як кришка на каструлі — вони блокують циркуляцію океану та переривають життєво важливі процеси», — пояснює океанограф Сара Лендон, співавторка дослідження. За її словами, в деяких регіонах Тихого океану під час теплових хвиль обсяги поглинання CO₂ зменшувалися на 30–50%, а відновлення природного балансу займало роки.
Проблема має ще один наслідок: коли океан перестає поглинати достатньо вуглецю, його більше залишається в атмосфері, посилюючи парниковий ефект. Це створює небезпечне замкнене коло — більше тепла в атмосфері призводить до сильніших морських теплових хвиль, які, у свою чергу, ще більше зменшують здатність океану охолоджувати планету.
Дослідники попереджають, що такі процеси вже фіксуються не лише в Тихому, а й в Атлантичному та Індійському океанах. Втрата навіть частини ефективності океанічного вуглецевого насоса може радикально прискорити темпи глобального потепління.
Втім, наука ще має шанс вплинути на ситуацію. Розробляються нові супутникові системи моніторингу температури океану, а кліматичні моделі все точніше прогнозують появу теплових хвиль. Це дає змогу завчасно виявляти «гарячі зони» і оцінювати вплив на морські екосистеми.
Морські теплові хвилі — це не просто короткочасне підвищення температури. Це сигнали того, що наш кліматичний механізм починає працювати зі збоями. І якщо не зупинити цей процес, океан — головний захисник Землі від надлишку вуглецю — може поступово втратити здатність стримувати потепління.