Аждархіди – пізні та просунуті птерозаври, що жили в крейдяному періоді, під кінець мезозойської ери. Вони були беззубими і довгошийими хижаками, у тому числі найбільшими істотами, що літають, в історії Землі. Тепер знахідка з формації Хелл-Крік у США поповнила сімейство аждархід новим родом та виглядом – це чотириметровий інфернодракон Infernodrakon hastacollis.
Відомо безліч аждархідних птерозаврів – це справжні гіганти, що літають, що з’явилися під завісу мезозою. Вони зникли разом з іншими «зірками» тієї ери – динозаврами, амонітами та мозазаврами – на межі крейдяного та палеогенового періодів.
Аждархіди (Azhdarchidae) поставили рекорд за розмірами істот, що будь-коли злітали в небо. Наприклад, кетцалькоатль Quetzalcoatlus northropi досягав розмаху крил 10-11 метрів. Однак були у сімействі представники середніх і навіть дрібних розмірів. Палеонтологи продовжують описувати нових аждархид. Наприклад, нещодавно до них приєднався Cryodrakon boreas, що в перекладі означає крижаний дракон північних вітрів. Нове поповнення в сімействі Azhdarchidae принесла стаття в Journal of Vertebrate Paleontology. Це перша згадка Infernodrakon hastacollis.
Ім’я щойно запропонованого роду — інфернодракон — перекладається як «пекельний дракон». Воно відсилає до формації Хелл-Крік (буквально «пекельний струмок») у Монтані та сусідніх штатах, де знайшли скам’янілість. Видовий епітет I. hastacollis можна перекласти як «коп’єшій». Примітно, що використання кореня drakon у назві аждархідів стає традицією. Крім згаданого кріодракону, такий Thanatosdrakon, тобто «смертельний дракон».
Новий рід Infernodrakon і поки що єдиний вид у ньому відкрили завдяки на «свіжій» знахідці. Ще у 2002 році в тому самому Хелл-Кріку описали скам’янілість, ймовірно, молодого тиранозавра, прозваного Джейн. По сусідству палеонтологам попався шийний хребець птерозавра, який жив у тому ж маастрихтському столітті. Спочатку його приписали кетцалькоатлю, проте потім із цього приводу з’явилися сумніви.
Автори дослідження отримали тривимірну модель горезвісного хребця за допомогою лазерного сканування. Точна інформація про його морфологію, а також сучасні знання про різноманітність аждархід вказали, що в сімействі назрів новий таксон з унікальними рисами.
Справа в тому, що хребець інфернодракона при довжині 35 сантиметрів був надзвичайно витягнутий і тонкий. Відношення довжини кістки до ширини склало 15,1 – це зблизило його з кетцалькоатля (наприклад, у Q. lawsoni воно дорівнює 16,3). У той самий час в інших аждархид така пропорція завжди менше шести. Від інших родичів I. hastacollis ще відрізняє додатковий отвір на спинній стороні хребця, що веде до пневматичну порожнину.
Голотип – типовий зразок нового роду та виду – за життя, швидше за все, був дорослою або майже дорослою твариною. На це вказує гладка поверхня його хребця – у молодих птерозаврів вона, навпаки, шорстка. Розмір інфернодракона оцінили у чотири метри (розмах крил) або менше. Філогенетичний аналіз показав, що він ближче до описаного раніше роду Arambourgiania, а не кетцалькоатля Quetzalcoatlus.