Нові наукові дані підтверджують давню теорію про те, що люди з шизофренією чують “голоси” у своїй голові через неправильне сприйняття власних внутрішніх думок як зовнішніх звуків.
«Ця ідея існує вже понад 50 років, але її було дуже важко перевірити, адже внутрішнє мовлення за своєю природою — явище приватне», — пояснює Томас Вітфорд, дослідник психології з Університету Нового Південного Уельсу (Австралія).
Використовуючи ЕЕГ (електроенцефалографію) для вимірювання мозкових хвиль, Вітфорд і його колеги досліджували, як мозок реагує на внутрішнє мовлення, а також — у людей із шизофренією — як він реагує на слухові галюцинації.
«Коли ми говоримо — навіть подумки — частина мозку, що відповідає за обробку зовнішніх звуків, стає менш активною, — пояснює Вітфорд. — Це відбувається тому, що мозок передбачає звук власного голосу. Але в людей, які чують голоси, цей механізм прогнозування порушується, і мозок реагує так, ніби голос лунає ззовні».
У дослідженні взяли участь 55 осіб із шизофренією, які нещодавно мали слухові галюцинації, 44 людини з шизофренією, але без таких нещодавніх симптомів, а також 43 учасники без історії психічних розладів.
Учасникам пропонували слухати через навушники звуки — «ба» або «бі» — і водночас подумки повторювати один із цих складів. Вони не знали, чи збігатиметься їхнє внутрішнє слово зі звуком у навушниках. Коли внутрішнє мовлення збігалося з почутим звуком, мозок учасників, які мали недавні слухові галюцинації, реагував набагато сильніше.
«У здорових людей використання внутрішнього мовлення викликає таке ж зниження мозкової активності, як і під час реального говоріння, — каже Вітфорд. — Але в тих, хто чує голоси, цього зниження не відбувається. Навпаки — їхній мозок реагує ще активніше, ніби це справді голос іншої людини. Це може пояснити, чому такі голоси здаються настільки реальними».
Ці результати свідчать, що «голоси», які чують люди з шизофренією, — це насправді їхнє власне внутрішнє мовлення, яке мозок помилково сприймає як зовнішній звук. Науковці сподіваються, що такі відкриття допоможуть лікарям виявляти ризик розвитку психозу ще до його появи, що дозволить вчасно втручатися та запобігати важким наслідкам. Дослідження опубліковане в журналі Schizophrenia Bulletin.