У 2026 році озонова діра над Антарктидою стала однією з найбільших за майже пів століття супутникових спостережень. Її розширенню сприяв незвично потужний полярний вихор, який підтримував умови для руйнування озону над великими територіями. Водночас фахівці NASA та NOAA наголошують: довгострокове відновлення озонового шару триває, а міжнародні обмеження на використання шкідливих хімічних речовин не дозволили ситуації стати ще гіршою.
У період сезонного максимуму — з 7 вересня до 13 жовтня — середня площа озонової діри становила близько 25 мільйонів квадратних кілометрів. Це більш ніж удвічі перевищує площу США. За середнім сезонним розміром показник 2026 року посів сьоме місце серед усіх років спостережень, які ведуться вже 48 років.
Найбільшої площі діра досягла 18 вересня — приблизно 27,1 мільйона квадратних кілометрів. Це близько 90% від рекордного показника, зафіксованого 9 вересня 2000 року.
Чому озонова діра так збільшилася
Головним чинником став стратосферний полярний вихор — велика система сильних вітрів, яка сезонно обертається навколо Антарктиди. Вона утримує над континентом холодне повітря, сприяючи утворенню стратосферних хмар. Саме на їхніх частинках відбуваються хімічні реакції, що прискорюють руйнування озону. Проблема починається зі сполук хлору та брому, які потрапляють в атмосферу внаслідок людської діяльності. Під дією ультрафіолетового випромінювання вони розпадаються, вивільняючи атоми, здатні запускати реакції руйнування озону.
У 2026 році атмосферні процеси, які зазвичай послаблюють полярний вихор, були незвично слабкими. Через це він залишався потужним довше, а сприятливі для втрати озону умови охопили більшу територію. За словами дослідниці NOAA Емі Батлер, планетарні атмосферні хвилі, які зазвичай поширюються з нижніх шарів атмосфери й порушують структуру вихору, у серпні та вересні були особливо слабкими. У результаті найсильніші вітри змістилися далі від Південного полюса, розширивши зону інтенсивного руйнування озону.
Як вимірювали стан озонового шару
Попри значну площу, озонова діра 2026 року не продемонструвала такого самого рівня виснаження озону, як під час найекстремальніших подій минулих десятиліть. Фахівці NOAA запускали метеорологічні кулі з приладами для вимірювання складу атмосфери з антарктичної станції на Південному полюсі. Також вони використовували спектрофотометр Добсона — оптичний інструмент для визначення вмісту озону.
17 жовтня концентрація озону безпосередньо над Південним полюсом опустилася до мінімального для 2026 року значення — 105 одиниць Добсона. Ця одиниця показує загальну кількість озону в атмосферному стовпі над певною ділянкою. Для порівняння: 100 одиниць Добсона відповідали б шару озону завтовшки лише один міліметр, якби весь газ стиснули до нормальних температури й тиску на рівні моря. Історичний мінімум над Південним полюсом становив 92 одиниці й був зафіксований у жовтні 2006 року.
Супутникові спостереження також відіграють важливу роль. У 2026 році вчені аналізували дані апаратів NASA Aura, NOAA-20, NOAA-21 та спільної місії NASA і NOAA Suomi NPP.
Чому озоновий шар продовжує відновлюватися
Попри сезонні коливання, довгострокова тенденція залишається позитивною. Значну роль у цьому відіграв Монреальський протокол — міжнародна угода 1987 року, яка передбачила поступову відмову від речовин, що руйнують озоновий шар.
Зокрема, країни почали замінювати хлорфторвуглеці та інші небезпечні сполуки альтернативами з меншим впливом на атмосферний озон. За оцінкою старшого науковця NOAA Стівена Монцки, концентрація хлору в антарктичній стратосфері, пов’язаного з озоноруйнівними речовинами, знизилася приблизно на третину порівняно з піковими значеннями 1980-х років.
Без цих обмежень озонова діра у 2026 році могла б бути ще більшою — приблизно на 3,5 мільйона квадратних кілометрів. Це показує, наскільки суттєвим виявився ефект міжнародних екологічних домовленостей.
Відновлення, однак, потребує десятиліть. Багато озоноруйнівних сполук зберігаються в атмосфері дуже довго, а їхні залишкові викиди можуть надходити зі старого обладнання, будівельних матеріалів і відходів. За нинішніми прогнозами, повне відновлення озонового шару над Антарктидою очікується приблизно у 2070-х роках.
Таким чином, велика озонова діра 2026 року свідчить передусім про вплив незвичайних атмосферних умов, а не про провал заходів із захисту атмосфери. На думку науковців, багаторічне скорочення викидів небезпечних речовин продовжує давати результат, хоча для повного відновлення озонового шару знадобиться ще багато часу.