Нове дослідження Університету Сент-Ендрюса суттєво уточнило історію виверження вулкана Ньюберрі в штаті Орегон і показало, що його вплив поширився значно далі, ніж припускали раніше. Робота, опублікована в журналі Quaternary Science Reviews, довела, що вулканічний попіл від цього виверження подолав понад 5 000 кілометрів і досяг Гренландії.
Вчені змогли ідентифікувати мікроскопічні частинки попелу в льодовому керні Гренландії за допомогою геохімічного аналізу. Порівнявши хімічний склад цих частинок із відкладеннями з району Ньюберрі, дослідники отримали точний «відбиток» джерела. Це дозволило встановити, що попіл належить до так званого періоду «Big Obsidian» і походить від виверження Newberry Pumice.
Завдяки високоточним датуванням льодових кернів подію вдалося прив’язати майже до конкретного часу — близько 686 року нашої ери, з похибкою лише у два роки. Раніше вчені могли визначити лише широкий діапазон у приблизно 140 років.
За словами провідної авторки дослідження докторки Гелен Іннес, знайти настільки дрібні частинки попелу — лише 0,02 міліметра — і пов’язати їх із конкретним вулканом було складним завданням. Однак збіг хімічного складу став вирішальним доказом.
Дослідники наголошують, що це відкриття допомагає краще зрозуміти, як далеко можуть переноситися вулканічні викиди. Навіть відносно помірні виверження здатні поширювати дрібний попіл на тисячі кілометрів і потенційно впливати на клімат та авіацію в Північній Атлантиці.
Виверження Ньюберрі належить до рівня VEI-4 — це середньо-сильна подія, приблизно у десять разів слабша за виверження вулкана Сент-Геленс 1980 року. Проте його вплив виявився глобальнішим, ніж очікувалося: попіл поширився через всю Північну Америку та Атлантику.
На думку вчених, це показує, що навіть «не найгучніші» вулкани можуть створювати серйозні наслідки на міжконтинентальному рівні. Особливо це важливо для Північної Атлантики, де проходять одні з найзавантаженіших авіамаршрутів у світі.
Дослідники також підкреслюють, що вулкани в Ісландії часто привертають найбільшу увагу, але подібні ризики існують і в інших регіонах — у Північній Америці, Росії та Японії. Вони закликають краще готуватися до можливих масштабних вивержень, навіть якщо ті здаються відносно невеликими за силою.
Це дослідження ще раз показує: у вулканічних подіях розмір не завжди визначає масштаб впливу, а тонкий шар попелу може мати глобальні наслідки.