Протягом багатьох років в інтернеті часто можна зустріти твердження, що приблизно одна людина з двохсот у світі є нащадком Чингісхана. Ця цифра давно стала популярним фактом, але її походження викликало чимало запитань. Як саме вчені змогли зробити такий висновок, і чи існують реальні генетичні докази зв’язку з одним із найвідоміших завойовників в історії? Нові дослідження археологів і генетиків можуть наблизити науку до відповіді на це питання.
Ідея про надзвичайно велику кількість нащадків Чингісхана бере початок із дослідження 2003 року. Тоді вчені вивчали генетичні особливості 16 різних популяцій Азії та виявили специфічну Y-хромосомну лінію, яка зустрічається приблизно у 8% чоловіків у цьому регіоні. У масштабах усього світу це становить близько 0,5% чоловічого населення. Аналіз генетичних варіацій показав, що ця лінія виникла приблизно тисячу років тому на території Монголії — саме в часи життя Чингісхана. Через це дослідники припустили, що її поширення може бути пов’язане з родом великого правителя, хоча прямих археологічних доказів на той момент не існувало.
Ситуація змінилася завдяки новому дослідженню міжнародної команди науковців із Японії, Казахстану та США. Вони проаналізували останки з двох середньовічних мавзолеїв, розташованих у регіоні Улитау в Казахстані. У XIII–XIV століттях ця територія входила до складу Золотої Орди — західної частини Монгольської імперії, якою керували нащадки старшого сина Чингісхана, Джучі.
Згідно з місцевими історичними переказами, один із мавзолеїв може бути місцем поховання самого Джучі. Дослідники не змогли остаточно підтвердити цю версію, але генетичний аналіз показав важливу деталь: усі троє чоловіків, похованих у цих мавзолеях, мали спільного предка та належали до гаплогрупи C3 за Y-хромосомою. Саме цю генетичну лінію вчені ще у 2003 році пов’язали з родом Чингісхана.
Цікаво, що така генетична ознака характерна для монгольських популяцій і відрізняється від генетичного профілю тюркських народів кипчаків, які історично проживали в цьому регіоні. Це свідчить про те, що поховані в мавзолеях чоловіки, ймовірно, належали до монгольської правлячої еліти.
Попри це, питання про те, чи справді серед похованих є сам Джучі, залишається відкритим. Радіовуглецеве датування показує, що поховання могли відбутися трохи пізніше, ніж час його смерті. Крім того, монгольська традиція зазвичай передбачала таємні поховання, а не монументальні мавзолеї. Однак навіть якщо там поховані не сам Джучі, а його близькі родичі або нащадки, їхній генетичний зв’язок із цією Y-хромосомною лінією має велике значення для історичної науки.
Знахідка може допомогти розв’язати давню суперечку щодо походження Джучі. Його матір’ю була Борте — перша дружина Чингісхана. Невдовзі після їхнього шлюбу її викрали представники племені меркітів, ворогів майбутнього правителя. Хоча Чингісхан згодом врятував дружину, історичні джерела, зокрема «Таємна історія монголів», припускають, що вона могла певний час перебувати в шлюбі з викрадачем. Через це серед нащадків Чингісхана виникли сумніви щодо батьківства Джучі.
Попри ці підозри, сам Чингісхан визнав його своїм старшим сином. Проте суперечки між Джучі та його братом Чагатаєм щодо права спадкування імперії призвели до того, що обох зрештою усунули від престолу, і владу успадкував молодший брат — Угедей.
Якщо ж подальші дослідження підтвердять, що один із чоловіків у мавзолеях справді є Джучі або його прямим нащадком, це може стати першим археологічним підтвердженням генетичної лінії Чингісхана, про яку говорять уже понад два десятиліття. Такий результат не лише пояснить походження знаменитої статистики про «кожного двохсотого нащадка», а й допоможе вирішити історичну суперечку, що триває вже кілька століть.