«Золота лихоманка» на дні океану: як глибоководний видобуток може вдарити по всьому харчовому ланцюгу
Глибоководний видобуток корисних копалин часто уявляють як проблему дна океану — мовляв, техніка руйнує ґрунт, піднімає мул і шкодить донним організмам. Але нове дослідження показує: наслідки можуть сягати значно вище. Ідеться про так звану «сутінкову зону» океану — шар води на глибині приблизно від 200 до 1500 метрів, де кипить життя, хоч сонячне світло майже не проникає.
Науковці з University of Hawaiʻi at Mānoa вперше довели, що відходи, які скидають із суден під час видобутку, можуть змінювати якість їжі для мешканців цієї товщі води. А це — прямий шлях до збоїв у всьому харчовому ланцюгу.
Що саме відбувається під час видобутку
У центрі уваги — регіон Тихого океану, відомий як Clarion-Clipperton Zone. Тут зосереджені величезні поклади поліметалічних конкрецій — округлих «камінців» із вмістом кобальту, нікелю та міді, необхідних для батарей і «зеленої» енергетики.
Під час видобутку техніка збирає ці конкреції з дна, піднімає їх разом із водою та осадом на судно, де корисні елементи відділяють. Залишки — суміш подрібнених частинок і води — повертають назад у море. Частина компаній пропонує скидати ці відходи не біля дна, а в середніх шарах води, щоб не «задушити» донні екосистеми. Але саме тут криється нова проблема.
«Порожні калорії» замість поживи
У 2022 році в зоні CCZ провели експериментальний видобуток і проаналізували склад частинок у воді. Виявилося, що «хмари» осаду, які повертаються в океан, зовні нагадують природний «морський сніг» — органічні частинки, що повільно опускаються з поверхні та годують глибоководних мешканців.
Та є важлива різниця: у природних частинках багато амінокислот і поживних речовин. У відходах видобутку — значно менше. Тобто океан ніби заповнюють «порожніми калоріями».
Для зоопланктону — крихітних дрейфуючих організмів, що живуть у постійному дефіциті їжі, — така підміна може означати повільніше зростання і меншу виживаність. Дослідники підрахували, що понад половина зоопланктону і близько 60% мікронектону (дрібної риби, кальмарів, криля) в цьому шарі води можуть контактувати з такими шлейфами.
А мікронектон — це основна їжа для тунця, морських птахів і морських ссавців. Отже, удар по «нижніх поверхах» екосистеми поступово відгукнеться нагорі.
Чому «сутінкова зона» така важлива
Середній шар океану — це не пустеля. Тут мешкають ліхтарникові риби, криль, сифонофори та безліч інших істот. Багато з них щодня здійснюють найбільшу міграцію на планеті: вночі підіймаються ближче до поверхні годуватися, а вдень повертаються в глибину.
Цей рух допомагає переносити вуглець у глибші шари океану, відіграючи роль у регуляції клімату. Якщо харчова база тут погіршується, це може вплинути не лише на рибальство, а й на глобальні процеси.
Немає «безпечного» варіанту
Скидання відходів біля поверхні може зачепити личинок і фотосинтезуючі організми. Біля дна — задушити донні екосистеми. У середніх шарах — знизити поживну цінність їжі для цілої мережі організмів.
Правила ще формуються. Їх обговорює International Seabed Authority, яка відповідає за регулювання видобутку в міжнародних водах. У США екологічні наслідки потенційних проєктів також оцінюватиме National Oceanic and Atmospheric Administration (NOAA).
Проблема в тому, що комерційний видобуток ще не стартував, а отже, зараз — вузьке «вікно можливостей» встановити жорсткі правила. Якщо ж середньошарові скиди стануть нормою без повного розуміння наслідків, зміни можуть виявитися масштабними й довготривалими.
Чим це може закінчитися
Тихоокеанські промисли тунця працюють саме в зоні CCZ. Якщо кормова база для риби скоротиться або стане менш поживною, це позначиться на запасах і економіці країн, що залежать від рибальства.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, не закликає повністю зупинити видобуток. Але воно чітко показує: океан — це не лише дно, де лежать корисні копалини. Це багатошарова система, де зміни на одній глибині відлунюють на інших. Глибини океану не видно з берега. Та це не означає, що їх можна викреслити з рівняння.