Довгий час вважалося, що наша здатність адаптуватися до суворих кліматичних умов, таких як посушливі пустелі або густі дощові ліси, є унікальною для нашого виду. Однак нове дослідження свідчить, що принаймні деякі з наших предків також мали здатність виживати в екстремальному середовищі.
Вивчення давнього минулого
Міжнародна група дослідників, які працювали на археологічному майданчику Олдувайська ущелина в Танзанії, провела аналіз знайдених артефактів – кісток, рослинних залишків, осадових порід і кам’яних знарядь. Це дозволило відтворити клімат і умови життя одного з предків сучасної людини – Homo erectus. Дослідження показало, що цей прадавній вид не лише жив у надзвичайно посушливих і негостинних умовах, але й неодноразово повертався до цього регіону.
Кам’яні знаряддя праці
Серед знайдених артефактів були кам’яні знаряддя праці, які дозволяють зрозуміти, як наші предки полювали та працювали. (Mercader et al., Communications Earth&Environment, 2025).
“Біогеохімічні, палеоекологічні та археологічні дані, які ми проаналізували, свідчать, що ранні Homo мали здатність адаптуватися до різноманітних і нестабільних умов середовища в Східноафриканському рифті та афромонтанних зонах ще два мільйони років тому,” – зазначає Майкл Петралія, антрополог і археолог з Університету Гріффіта, Австралія.
Мікроскопічні залишки вугілля допомогли дослідникам визначити, коли та де відбувалися природні пожежі. Аналіз осадових порід дозволив відстежити зміни в річках і озерах. Кам’яні знаряддя, знайдені у величезній кількості в Олдувайській ущелині, розповідають про те, як наші предки здобували їжу, а рештки кісток тварин – про те, яких саме тварин вони вбивали та як обробляли здобич.
Довели, що адаптація не є унікальною рисою H. sapiens
Усі ці докази разом свідчать про те, що давні гомініни були достатньо винахідливими, щоб знайти способи їсти, пити та виживати в пустельних умовах. Здатність адаптуватися була притаманна не лише Homo sapiens.
“Цей адаптивний профіль, відзначений стійкістю до посушливих зон, кидає виклик уявленням про межі поширення ранніх гомінінів і позиціонує Homo erectus як універсального спеціаліста – першого гомініна, який перетинав екологічні кордони в глобальному масштабі,” – додає Петралія.
Homo erectus був одним із кількох видів, які передували сучасній людині. Це був перший наш родич, який мав анатомічні пропорції, схожі на наші. Також H. erectus був першим видом, що у великій кількості мігрував з Африки. Цей вид проіснував понад 1,5 мільйона років, перш ніж зник близько 110 тисяч років тому.
Новий погляд на Homo erectus
Успіх Homo sapiens у виживанні та поширенні в різноманітних умовах довгий час сприймався як унікальна перевага нашого виду. Проте нові дані свідчать, що Homo erectus також заслуговує на визнання за свою здатність пристосовуватися і навіть процвітати в умовах пекучої африканської спеки.
“Ця здатність адаптуватися, ймовірно, сприяла розширенню ареалу Homo erectus у посушливих регіонах Африки та Євразії, переосмислюючи їхню роль як екологічних універсалів, що процвітали в одних із найскладніших ландшафтів середнього плейстоцену,” – зазначає геолог Пол Дуркін з Університету Манітоби, Канада.
Результати дослідження опубліковані в журналі Communications Earth&Environment.