Світова технологічна гонка виходить на новий рівень — цього разу за межі Землі. Якщо у ХХ столітті держави змагалися за перші кроки на Місяці, то сьогодні боротьба точиться за контроль над обчисленнями в космосі. Штучний інтелект стає настільки енергоємним і масштабним, що його інфраструктуру дедалі частіше намагаються винести на орбіту. І, схоже, саме Китай зараз виривається вперед.
Космічний етап гонки ШІ
І США, і Китай відкрито прагнуть першими розгорнути повноцінний дата-центр зі штучним інтелектом на навколоземній орбіті. Такі системи вже називають «космічними суперкомп’ютерами». Йдеться не про один супутник, а про мережі апаратів із потужними обчислювальними модулями, здатними виконувати складні ШІ-завдання прямо в космосі.
У Китаї над цим напрямом активно працюють на базі Інституту обчислювальних технологій Китайської академії наук у Пекіні. Там розробляють проєкт орбітального дата-центру, який у перспективі може включати до 10 тисяч високопродуктивних обчислювальних карт. Паралельно до ініціативи підключаються аерокосмічні компанії та наукові лабораторії.
США не відстають, але конкуренція жорстка
По інший бік Тихого океану теж не сидять склавши руки. Ілон Маск розглядає можливість модернізації супутників Starlink для виконання ШІ-обчислень. Джефф Безос через Blue Origin працює над власною орбітальною обчислювальною платформою. Google під керівництвом Сундара Пічаї запустила експериментальний проєкт Project Suncatcher — це мініатюрні серверні стійки на супутниках, які можуть масштабуватися у разі успіху.
Втім, несподівано вперед вирвався стартап Starcloud, який підтримує Nvidia. Компанія вже вивела на орбіту супутник Starcloud-1 з графічним процесором Nvidia H100 — чипом у 80 ГБ, який у сто разів потужніший за будь-який інший процесор, що коли-небудь працював у космосі.
Перший ШІ, навчений у космосі
Саме Starcloud-1 увійшов в історію як платформа, на якій вперше було натреновано мовну модель у космосі. Йдеться про NanoGPT — компактну LLM, створену за участі співзасновника OpenAI Андрея Карпати. Зараз супутник використовує відкриту модель Gemma від Google для обробки запитів, що стало першим випадком роботи великої мовної моделі на GPU Nvidia безпосередньо на орбіті.
Навіщо виносити дата-центри в космос
Головний аргумент на користь орбітальних обчислень — екологія та енергетика. Сучасні дата-центри на Землі споживають колосальні обсяги електроенергії й води та продукують значні викиди парникових газів. У космосі ж можна використовувати сонячну енергію без обмежень. За оцінками Starcloud, їхні орбітальні центри обробки даних потребуватимуть у десять разів менше електроенергії, ніж наземні аналоги.
«Орбітальні дата-центри гігаватного класу — одні з найамбітніших космічних проєктів в історії. Ми переконані, що вони не лише можливі, а й необхідні для сталого розвитку штучного інтелекту», — зазначають у компанії.
Китай нарощує темп
Китай, у свою чергу, вже зробив кілька практичних кроків. Нещодавно компанія Guoxing Aerospace разом із лабораторією Zhejiang Lab вивела на орбіту 12 супутників, сформувавши перше обчислювальне угруповання в космосі. Їхня система має продуктивність до 5 петаоперацій за секунду та модель із 8 мільярдами параметрів, орієнтовану на комерційні застосування.
Ще раніше, у 2022 році, компанія Zhongke Tiansuan запустила супутник із високопродуктивними чипами, який стабільно працює на орбіті вже понад тисячу днів.
Виклики та перспектива
Робота суперкомп’ютерів у космосі — це серйозний інженерний виклик. Чутлива електроніка має витримувати вібрації під час запуску, мікрогравітацію, різкі перепади температур і вплив сонячної радіації. Проте і в США, і в Китаї впевнені, що ці проблеми можна вирішити.
Багато експертів прогнозують появу повноцінного орбітального суперкомп’ютера вже у 2030-х роках. Питання лише в тому, хто саме стане першим. І наразі все більше ознак того, що Китай має реальні шанси випередити конкурентів у цій новій, космічній гонці штучного інтелекту.