Астрономи знову повертаються до однієї з найзагадковіших гіпотез сучасної науки — можливого існування масивної планети на краю Сонячної системи. Ця ідея, відома під назвою «планета дев’ять» або «планета X», не нова: ще до відкриття Плутона в 1930-х роках вчені намагалися пояснити незвичну орбіту Урана впливом гравітації невідомого небесного тіла. Хоча подальший перегляд маси Нептуна в 1990-х роках зняв цю проблему, у 2016 році теорія отримала нове дихання завдяки роботі Костянтина Батигіна та Майка Брауна з Каліфорнійського технологічного інституту.
Цього разу підозра впала на об’єкти поясу Койпера — великої зони з карликовими планетами та астероїдами, що простягається за орбітою Нептуна. Спостереження показують, що деякі з цих об’єктів рухаються по дуже незвичних, еліптичних траєкторіях. Батигін і Браун припустили, що така динаміка може бути наслідком дії гравітації ще одного, досі невідомого масивного тіла.
Ця ситуація нагадує орбітальну поведінку Місяця. Він рухається навколо Сонця разом із Землею, але водночас обертається й навколо нашої планети, утворюючи спіралеподібну траєкторію. Подібно до цього, деякі транснептунові об’єкти демонструють орбітальні особливості, які не можна пояснити лише гравітацією Сонця.
Попри початковий скепсис, дедалі більше астрономів схиляються до думки, що планета дев’ять може дійсно існувати. У 2024 році Майк Браун заявив, що не бачить інших переконливих пояснень для спостережуваних аномалій. Одним із доказів стала орбіта об’єкта 2017 OF201 — карликової планети діаметром близько 700 км, яка має дуже витягнуту орбіту. Це може бути наслідком або стародавнього зіткнення, або ж гравітаційного впливу невідомої планети.
Та якщо така планета справді існує, чому її досі не виявили? По-перше, об’єкти на краю Сонячної системи мають дуже тривалі періоди обертання — тисячі років. Повний аналіз гравітаційного впливу потребує спостережень протягом кількох таких орбіт. По-друге, нові відкриття, як-от об’єкт 2023 KQ14, ускладнюють ситуацію. Цей так званий «седноїд» перебуває на стабільній орбіті, що майже не зазнає впливу Нептуна, і теж має дуже витягнуту траєкторію. Якщо планета дев’ять і впливає на нього, то вона має бути ще далі — можливо, за межами 500 астрономічних одиниць від Сонця.
Це вже четвертий подібний об’єкт із подібною поведінкою, що піддає сумніву не саму ідею планети, а її розташування і масу. Та навіть якщо вона існує, пошук залишатиметься складним завданням: подорож космічного апарата до таких далеких регіонів займе понад століття. Тож поки що надія лише на наземні та орбітальні телескопи.
Завдяки постійному вдосконаленню техніки астрономи щороку відкривають нові тіла на краю Сонячної системи. І кожне з них — це ще одна підказка, ще одна можливість наблизитися до відповіді на запитання: чи ховається десь там, у темряві, ще одна велика планета?