Новий аналіз сейсмічних даних, отриманих за допомогою зонду NASA InSight, який приземлився на Червону планету у 2018 році, вказав на існування в товщі марсіанської кори «кишень» з рідкою водою, що потенційно придатні для життя. Стаціонарний посадковий апарат NASA InSight, що прибув для вивчення внутрішньої будови Червоної планети, дозволив зареєструвати «марсотрус» і отримати нову інформацію про товщину, щільність і склад шарів марсіанської кори та мантії. Раніше з його допомогою астрономи зафіксували сейсмічні хвилі, що проходять крізь ядро цієї планети, які дозволили уточнити склад і будову марсіанського ядра.
Хоча в грудні 2022 року місію довелося завершити через неможливість подальшого заряджання акумуляторних батарей, вчені продовжують аналізувати дані, отримані зондом. Нещодавно автори дослідження, опублікованого в журналі Geology, припустили, що під марсіанською поверхнею знаходяться «кишені» з розсолом, в яких може бути мікробне життя.
Такого висновку Ікуо Катаяма (Ikuo Katayama) та Юя Акамецу (Yuya Akamatsu) з Університету Хіросіми (Японія) дійшли, звернувши увагу на зміну швидкості проходження сейсмічних хвиль у різних підповерхневих шарах – від уповільнення до різких стрибків – на глибинах в глибинах в глибинах в глибинах в глибинах. Раніше цю зміну сейсмічних характеристик пояснювали відмінностями у складі порід чи його пористості.
Припустивши, що різкі стрибки у швидкості сейсмічних хвиль пов’язані з можливим переходом від «сухих» до заповнених водою тріщин, вчені провели лабораторні експерименти зі зразками діабазу, близького за складом передбачуваної марсіанської кори. Щоб створити тріщини у зразках, їх нагрівали до 800°C, потім насичували водою та сольовим розчином.
Виявилося, “мокрі” зразки проводили пружні хвилі набагато швидше, ніж “сухі”, хоча пористість у них при цьому не змінювалася. Лід, на відміну рідини, впливав на швидкість хвиль незначно. Таким чином, присутність води помітно прискорила проходження пружних хвиль навіть без зміни складу або пористості самої породи. Виявилося, “мокрі” зразки проводили пружні хвилі набагато швидше, ніж “сухі”, хоча пористість у них при цьому не змінювалася. Лід, на відміну рідини, впливав на швидкість хвиль незначно. Таким чином, присутність води помітно прискорила проходження пружних хвиль навіть без зміни складу або пористості самої породи.
Автори нового дослідження зазначили, що розроблена ними модель – лише одна з кількох можливих інтерпретацій сейсмічних даних. Перевірити запропоновану гіпотезу можна за допомогою додаткових вимірів (наприклад, електромагнітних).