Пауза в сонячному вітрі підірвала атмосферу Марса

26 грудня 2022 року зонд NASA MAVEN, що знаходиться на орбіті Марса, зафіксував рідкісне явище — своєрідний провал у сонячному вітрі. Це вікно викликало вибухове розширення атмосфери Марса. Космічна погода зробила черговий сюрприз, вивчення якого дозволить більше дізнатися про потенційно заселені світи навколо далеких зірок.

Інтенсивність сонячного вітру — електронів та іонів водню, що вилітають з поверхні зірки, — залежить від її активності і конкретного стану локальних магнітних полів. Зрідка буває так, що зірка випускає частинки з більшою силою та швидкістю, які наздоганяють повільніші масиви частинок, випущені раніше. Тоді в нашій системі виникають області підвищеної та зниженої концентрації частинок сонячного вітру, і це впливає на атмосферу планет.

Вперше такий вплив було помічено у 1999 році, коли раптове ослаблення сонячного вітру у 100 разів роздуло атмосферу та магнітосферу Землі. При цьому треба пам’ятати, що Земля має магнітне поле, яке захищає нас від космічних частинок, а Марс його не має. В той самий час Марс має індуковане магнітне поле. Воно виникає у процесі взаємодії сонячного вітру з іоносферою Марса. Це поле та частки сонячного вітру здатна фіксувати апаратура орбітального зонда NASA MAVEN.

У ході спостереження за електромагнітними явищами навколо Марса 26 грудня 2022 року було зафіксовано 10-кратне зниження тиску сонячного вітру та 100-кратне зниження густини його частинок. Аналіз даних показав, що в цей час іоносфера та індуковане магнітне поле Червоної планети розширилися втричі. Атмосферу Марса начебто підірвало зсередини. Очевидно, якби Марс був у системі з менш «вітряною» зіркою, його еволюція пішла б іншим шляхом.

Досвід із Марсом показує, наскільки важливо проводити вимірювання на місці. Без орбітальних апаратів у близьких і далеких планет ми не зможемо отримати інформацію про такі процеси. Вивчення цих процесів у нашій системі дасть інформацію для моделювання атмосферних явищ у планет в інших зоряних системах і загалом дозволить краще моделювати процеси зародження життя в інших світах.