Космічний апарат NASA New Horizons успішно вийшов із майже річної «сплячки» та знову почав передавати на Землю наукові дані. Зонд, який став першим апаратом в історії, що пролетів поблизу Плутона, продовжує свою унікальну місію на околицях Сонячної системи, де вивчає загадкову область переходу між впливом Сонця та міжзоряним простором.
За даними NASA, усі системи апарата перебувають у справному стані. Протягом усього періоду гібернації фахівці щотижня отримували позитивні звіти про роботу зонда.
«Кожен звіт під час цього періоду мав зелений статус, тобто все на борту New Horizons працювало нормально», — повідомила керівниця операцій місії Аліса Боуман із Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса.
New Horizons знову в строю після 321 дня сну
NASA перевела New Horizons у режим енергозбереження майже на рік — апарат перебував у «сплячці» протягом 321 дня. Такий підхід дозволяє зменшити навантаження на обладнання та заощаджувати ресурси під час тривалого польоту у віддалених регіонах космосу.
Тепер зонд знову активував наукові прилади й розпочав новий етап досліджень. Одним із головних завдань стане вивчення зовнішніх районів геліосфери — величезної області навколо Сонця, де ще відчувається вплив нашої зорі.
Найвіддаленіший активний апарат NASA після Voyager
New Horizons стартував із Землі у 2006 році та одразу встановив рекорд — це був найшвидший запуск космічного апарата в історії зі швидкістю близько 58 500 км/год.
Під час польоту зонд отримав додаткове прискорення завдяки гравітаційному маневру біля Юпітера у 2007 році, а у 2015 році здійснив історичний проліт біля Плутона, передавши перші детальні зображення карликової планети.
Сьогодні New Horizons перебуває приблизно за 9,5 млрд кілометрів від Землі — це близько 64 астрономічних одиниць, тобто у 64 рази далі, ніж відстань від Землі до Сонця. Після зондів Voyager 1 і Voyager 2 це найвіддаленіший активний космічний апарат людства. Pioneer 10 і Pioneer 11 також полетіли далі, але вони вже десятиліттями не передають дані.
Наступна мета — межа Сонячної системи
Головною довгостроковою метою New Horizons є дослідження геліопаузи — умовної межі, де сонячний вітер стикається з міжзоряним середовищем. Апарати Voyager уже підтвердили, що ця межа є реальною фізичною областю простору. Однак New Horizons має значно сучасніше обладнання, тому в майбутньому зможе отримати детальніші дані про цей малодосліджений регіон.
Втім, до геліопаузи зонд ще має подолати величезну відстань. Вважається, що ця область починається приблизно на відстані 120 астрономічних одиниць від Сонця — майже вдвічі далі, ніж зараз перебуває New Horizons.
Дослідження поясу Койпера тривають
Поки апарат продовжує рухатися до зовнішніх меж Сонячної системи, він досліджуватиме пояс Койпера — регіон, заповнений крижаними об’єктами, що залишилися після формування Сонячної системи.
Найвідомішим досягненням New Horizons у цій області став проліт повз об’єкт Аррокот (486958 Arrokoth) у 2019 році. Це був найвіддаленіший об’єкт, який коли-небудь відвідував космічний апарат із близької відстані. У майбутньому NASA не виключає нових зустрічей із подібними крижаними тілами, якщо вдасться знайти відповідні цілі на траєкторії польоту.
Дані з космосу надходять із багатогодинною затримкою
Через величезну відстань між New Horizons і Землею зв’язок із апаратом залишається складним. Один сигнал у напрямку до зонда або назад займає приблизно 8 годин 52 хвилини, і цей час поступово збільшується в міру віддалення апарата.
Попри це, New Horizons залишається одним із найцінніших космічних проєктів NASA. Його робота допомагає вченим краще зрозуміти не лише далекі об’єкти Сонячної системи, а й те, як наша планетна система взаємодіє з навколишнім міжзоряним простором. Після успішного виходу з режиму гібернації зонд готовий до нових відкриттів у найвіддаленіших куточках космосу.